Проблеми пошуку сенсу життя в романі “Євгеній Онєгін”
Яке низьке підступництво
Напівживого забавляти,
Сумно підносити ліки,
Зітхати й думати про себе:
“Коли ж чорт візьме тебе!” З першого розділу ми довідаємося про щиросердечну недугу героя, викликаній підпорядкуванням суспільству й конфліктом з ним. Онєгін – утворена, світська людина. Йому було дико в суспільстві Ларіних, де велися розмови про псарню, провині, рідні. Прагнення додержуватися моди народжує в Онєгіна поверхневе відношення до всього. “Мод вихованець зразковий”, він стає франтом, побоюючись “суддів
З ученим видом знавця
Зберігати молчанье у важливій суперечці. Я Онєгіна не засуджую за це. Обертаючись у вищому світлі, йому необхідно було випливати тим звичаям і правилам, які там були прийняті. Мені подобається Онєгін тим, що він “не любив розпливатися в мріях, більше почував, ніж говорив, і не всякому відкривався”. Я радий, що Пушкін теж лестно озивається про свого героя й показує його незвичайність:
Мені подобалися його риси.
Мріям мимовільна відданість,
Ненаслідувальна чудність
И різкий, охолоджений розум. Онєгін розуміє всю нікчемність, примарність
Непоправне повинне свершиться:
И от суспільне мненье!
Пружина честі, наш кумир!
И от на чому вертиться мир! Я вважаю, що цей момент у романі найтрагічніший. Із цього моменту починаються страждання Онєгіна. Саме звідси й починається ламання його життя, поспішна втеча” із села, неприкаяна мандрівка по рідній землі й зростаюче почуття власної марності:
…Навіщо не почуваю в плечі
Хоч ревматизму? – ах творець!
Я молодий, життя в мені міцна;
Чого мені чекати? туга, туга!.. У такому щиросердечному стані наш герой викликає співчуття й тривогу за подальшу долю. Тетяна ж, якщо раніше жила в мріях, те тепер, полюбивши, неминуче повинна була зштовхнутися з життям. Але до цього часу характер Тетяни встиг сформуватися, і тому вона виходить із життєвих випробувань морально непереможеної. Таким чином, моральна чистота Тетяни протипоставлена породженому соціальними умовами егоїзму Онєгіна. Це протиставлення дозволяє авторові наочно показати недосконалість суспільства, що спотворює людську душу. Але й доля Тетяни трагична: їй не призначене бути щасливої. Неможливість цих людей, начебто створених друг для друга, бути щасливими разом – головний докір суспільству. У чому ж бачив Пушкін шляху прогресивної зміни суспільства? Він вірив у можливість поліпшення суспільства через моральне вдосконалення. Вірив, що якщо всі люди зрозуміють, що таке щира любов і щире страждання, то не стане ні егоїзму, ні бажання влаштувати свої справи за чужий рахунок. Вони залишать порожні дрязги й плітки, зрозуміють нікчемність свого існування й займуться нарешті справою, гідною людини. І думка цю Пушкін проводить, показуючи любов Онєгіна до Тетяни, що відроджує в ньому людини. Так, саме любов до Тетяни, а не смерть Ленского.
Після дуелі Онєгін, що звик жити тільки для себе, віддалений від миру стіною холодного презирства й егоїзму, втратив єдину духовну опору – повага до себе. І тільки зустрівши Тетяну, полюбивши її, він зрозумів, що таке щире почуття й що таке що піднімає й очищає душу страждання. Він побачив у ній прекрасне виключення з кола порожніх світських красунь, його зачарувала її щиросердечна краса й моральна сила. Це була жінка, про яку він мріяв, достоїнства якої завжди цінував, але яку не міг полюбити раніше, під час перебування її повітовою панянкою, тому що до загибелі Ленского, раптово й страшно розбудила його, всі почуття Онєгіна перебували в сонному заціпенінні. У той час він просто не здатний був любити. Крім морального впливу на Онєгіна, Пушкіна показує величезний позитивний вплив Тетяни в “світлі”. У чистій моральній атмосфері, що оточили її, навіть самі недалекі люди кращали, шляхетніше, тому що в її салоні цінувалося не багатство, не знатність, а розум і гаряче серце. Тут почесті віддавалися по заслугах, тут не можна було обманювати й лицемірити.
Пушкін указує шлях морального піднесення людей і поліпшення суспільства через природність і красу відносин. У цьому виявився великий гуманізм Пушкіна, що відстоював право особистості бути вільної, любити й вірити в життя. Ці надії були породжені добротою й величчю генія, що будив “почуття добрі” у серцях сучасників і нащадків
(2 votes, average: 4.50 out of 5)