Проблема соціального пристрою в романі Хаксли “Об чудовий новий мир”
Олдос Хаксли – це видатний письменник ХХ століття, творчість протягом десятиліть було “лакмусовим папірцем” основних тенденцій розвитку літератури Заходу, суспільної думки взагалі для світової критики. Роман ставиться до напрямку антиутопії
По визнанню самого О. Хаксли, роман більшою мірою відповідь на модель “наукового суспільства”, що була запропонована Г. Уэллсом у романі “Люди як боги”. Пізніше, в “знову посещенном “чудовому новому світі” О. Хаксли говорить, що темою його добутку є не сам науковий прогрес,
При створенні моделі свого “чудового нового миру” О. Хаксли об’єднав самі негативні риси тоталітаризму й сучасного йому суспільства масового споживання. Підсумком всіх спроб детермінувати мир стає зменшення особистості
Вся, щоправда, матеріалізована в словах Верховного Контролера: “Усі щасливі. Усі одержують те, чого хочуть, і ніхто ніколи не хоче того, чого він не може одержати. Вони забезпечені, вони в безпеці; вони ніколи не хворіють; вони не бояться смерті; їм не досаждають батьки й матері; у них немає дружин, дітей і улюблених, здатних доставити сильні переживання. Ми адаптуємо їх, і після цього вони не можуть поводитися інакше, чим так, як їм треба”.
Мир у романі – одна велика держава, всі люди в ньому рівні, але належать до різних каст. Ще не народившись, люди вже діляться на вищі й нижчих шляхом хімічного впливу на зародки. Кількість категорій – каст – велика – “альфа”, “бета”, “гама” і так далі за алфавітом до “эпсилон”. Останні спеціально створюються розумово неповноцінними, щоб виконувати саму брудну й неприємну роботу. Вищі касти свідомо відмовляються від спілкування з нижніми. Але представник кожної касти в кожному разі “адаптується”, проходячи через спеціальну конвеєрну стрічку. І лише Великі Контролери не проходять адаптацію, їхньому розумінню доступно все, що відомо звичайному “неадаптованому” людині, тобто та сама “неправда в порятунок”, на основі якої й побудований “чудовий новий мир”.
У рабстві миру антиутопії О. Хаксли далеко не всі рівні. Адже неможливо всім надати рівноцінні роботи, так гармонія між суспільством і людиною досягається шляхом спеціального знищення всіх емоційних і інтелектуальних якостей людини, які просто не будуть йому потрібні в наступному житті: висушування мозку, і вселяння ненависті за допомогою електрошка до певних предметів і т. д. У своєму романі Х. говорить про Майбутнє, що позбавлено самосвідомості, як про щось цілком закономірному, адже “чудовий новий мир” виник по побажаннях і волі більшості. Але виникають окремі особистості, які намагаються протистояти системі, протиставляючи свій вільний вибір загальним поданням про щасливе існування
Таким чином, у романі О. Хаксли представлена боротьба двох сил. Одна з них затверджує антиутопічний мир, а інша – заперечує його. Але будь-яка спроба бунту припиняється моментально, суспільство не йде за революціонерами. Прагнення до самосвідомості й волі вибору в цьому світі не прийме епідемічний характер, адже на відстоювання своєї волі здатні лише вибрані, які в терміновому порядку ізолюються від “щасливих дитин”. Двоє повсталих проти всіма прийнятого порядку в підсумку були заслані на “острови”, спеціально призначені для що прозріли, а третій – Дикун – який намагався донести до суспільства думки про волю й справедливість, виступаючи перед суспільством, усвідомивши, що став загальним посміховищем, повісився. Такий кінець роману “Об чудовий новий мир”.
В “чудовому новому світі” немає місця для людини вільного, для людини живучого, а не існуючого. Його рядові мешканці, створені в пробірках, “щасливі дитини”, дійсно щасливі у своєму світовідчуванні. Тому “чудовий новий мир”, що один раз побудований, приречений у рамках створеної О. Хаксли моделі на процвітання й стійкість
(1 votes, average: 5.00 out of 5)