Роман О. Хаксли “Сліпий у Газі”

Подібно Шоу, наприкінці 1930-х років починає покладати надії на “творчу еволюцію”, тобто на вольову зміну людиною власної природи, і О. Хаксли. До цього він приходить від абсолютного сумніву 20-х років, через болісні коливання, які знайшли відбиття в романі “Сліпої в Газі” (1936).

На останніх сторінках роману ми зустрічаємося із численними міркуваннями про конкретні способи самовдосконалення – аж до відмови від м’ясної їжі, що збуджує, на думку Хаксли, агресивність. Кілька років через, в 1939 р., ідея “творчої еволюції” знайде

в Хаксли свій подальший розвиток у романі “Після багатьох лет умирає лебідь” – романі відверто проповідницькому, у рамках якого образна система служить “інструментом” для вираження авторських ідей. І дуже значне місце в структурі роману займають багатосторінкові монологи ” героя-резонера” містера Проптера, у вуста якого вкладена знайдена тепер Хаксли позитивна програма. Втім, ця програма не заперечує позиції Хаксли-Агностика 20-х років – вона неї переростає

Хаксли як і раніше переконаний у тім, що людина в тім виді, у якому він реально існує, не здатний адекватно пізнати мир і розумно його

переулаштувати. Але обмеженості ця тепер зв’язана для Хаксли й відповідно для героя-проповідника містера Проптера з тим, що людина реальний на все дивиться крізь призму свого “Я”, крізь призму своїх інтересів і страстей. Таке бачення миру, по Хаксли, неминуче сковує пізнання: “Особистість є особиста воля, а особиста воля є заперечення реальності”, у той час як “…для того, хто піднімається на рівень вічності, тупика більше не існує”, – говорить герой-проповідник містер Проптер. Далі, виявляється, що людська Мова не здатна передати Істину саме тому, що формувався він під знаком людських страстей, під знаком “его”:

“Єдиний словник, що є в нашім розпорядженні, – це словник, призначений головним чином для винятково людських думок про винятково людські інтереси. Але речі, про які ми хочемо сказати, – це внечеловеческая реальність, внечеловеческая думка. Звідси – корінна неадекватність всіх наших суджень про Бога, дух і вічність”. Це ж стосується й, що сформувалися у свідомості людини моральних і естетических цінностей, релігії, політичних інститутів. В остаточному підсумку: “Більшість речей не заслуговують нічого іншого, крім як цинізму… Все це – неправда, що створили люди, щоб виправдати на майбутня зневага Богом і погрязание у власному егоїзмі”. Подібне відношення до традиційних цінностей уже відбилося в добутках Хаксли 20-х років. Але тепер у вуста містера Проптера вкладена “позитивна програма”, в основі якої – “творча еволюція” людини убік “звільнення від часу. Звільнення від пристрасті й від щиросердечних потрясінь

. Звільнення від індивідуальності”. Мова йде про “звільнення” добровільному, усвідомленому – і одночасно абсолютному, про досягнення в ідеалі того ступеня “самозвільнення”, коли власне “Я” перестає здаватися чимсь личностно ціннісним, коли й власне життя починає здаватися її носію тим, чим вона є об’єктивно – дрібною часткою нескінченності. Тільки тоді, виявляється, і протиріччя між волями окремих людей будуть виключені, і людське пізнання не буде сковано інтересами окремих “Я”.

У той же час варто сказати, що, по переконанню Хаксли, подібне усвідомлене “звільнення від індивідуальності” може здійснюватися лише в умовах максимально можливої зовнішньої свободи особи: зовнішня несвобода, по Хаксли, навпроти, позбавляє людини можливості думати про що-небудь, крім власного “Я”, що має потребу в постійному самозахисті : “Рабство й фанатизм підсилюють влада над людиною часу, зла і власного “Я”. Звідси й випливає цінність демократичних інститутів і скептичного мислення. Чим більше поваги до індивідуальності – тим скоріше людина зрозуміє, що всяка індивідуальність є в’язниця”. Іншою умовою такої “творчої еволюції” є деурбанизация, розосередження людей, розмивання великих скупчень людей і концентрація їх у невеликих громадах, у яких ніхто не може загубитися. Більш докладно умови, при яких, по Хаксли, можлива “творча еволюція” убік “звільнення від індивідуальності”, описуються в трактаті “Мети й засобу” (1937).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Роман О. Хаксли “Сліпий у Газі”

Categories: Нові твори

Links