Про доблесті, про подвиги – ОЛЕКСАНДР БЛОК
О доблестях, о подвигах,
О славе
Я забывал на горестной земле,
Когда твое лицо’ в простой оправе
Передо мной сияло на столе.
Но час настал, и ты ушла из дому.
Я бросил в ночь заветное
Кольцо.
Ты отдала свою судьбу другому,
И я забыл прекрасное лицо.
Летели дни, крутясь проклятым
Роем…
Вино и страсть терзали жизнь
Мою…
И вспомнил я тебя пред аналоем,
И звал тебя, как молодость свою…
Я звал тебя, но ты
Не оглянулась,
Я слезы лил, но ты не снизошла.
Ты в синий плащ печально
Завернулась,
В
Не знаю, где приют своей гордыне
Ты, милая, ты, нежная, нашла…
Я крепко сплю,
Мне спится плащ твой синий,
В котором ты в сырую ночь ушла…
Уж не мечтать о нежности,
О славе,
Всё миновалось, молодость
Прошла!
Твое лицо в его простой оправе
Своей рукой убрал я
Со стола.
30 декабря 1908
Про доблесті, про подвиги,
Про славу
Я забував на страдницькій землі,
Коли твоє лице’ в простій оправі
Світилося у мене на столі.
Та час настав, і ти пішла із дому.
У ніч жбурнув я перстень
Пам’ятний.
Ти
І я забув прекрасний образ твій.
Летіли дні, кружляли клятим
Роєм…
Вино й любов були мої
Кати…
Згадав тебе я перед аналоєм
І кликав, ніби молодість, прийти…
Я кликав – тільки ти
Не озирнулась,
Я сльози лив – ти ж очі відвела.
Ти в синій плащ журливо
Загорнулась,
У вогку ніч із дому геть пішла…
Не знаю, мила, де своїй гордині
Ти в цьому світі захисток знайшла…
Я міцно сплю,
І спиться плащ твій синій,
В якому ти у вогку ніч пішла…
Не мрію вже про ніжність і про
Славу,
Минуло все, і молодість
Пройшла!
Твоє лице в його простій оправі
Я сам прийняв з письмового
Стола.