Приватні й загальні проблеми російського життя в прозі А. С. Пушкіна
До циклу “Повістей Белкина” безпосередньо примикає незавершена й самим Пушкіним не публікувалася ” Історія села Горюхина”. Тягар кріпосної неволі й своє співчутливе відношення до прикростей і лих закріпаченого селянства Пушкін підкреслив уже назвою села: “Горюхино”. Варто тільки згадати запис поміщицького календаря, що приводиться Пушкіним: “4 травня. Сніг. Тришка за брутальність біт. 6 – корова бура впала. Сенька за пияцтво біт. 8 – погода ясна. 9 – дощ і сніг. Тришка біт по погоді”. Подібні місця надають нарочито
Побутовий^-побутовий-соціально-побутовий роман “Дубровский” не був завершений. Але якби не збереглося пушкінських планів його продовження,
Глибоко правдиві й змальовані з більшим і справжнім співчуттям образи кріпаків, особливо фігура коваля Архипа. Жорстоко розправившись із приказними, Архип з небезпекою для життя виносить із вогню безпомічну кішку. Образом коваля великий художник-реаліст заперечує не тільки реакційним ненависникам селянства, але немов би відповідає й собі самому на ті побоювання “російського бунту, безглузд і нещадного”, які були властиві йому як політичному мислителеві.
Особливе місце серед прозаїчних творів Пушкіна займає невелика по обсязі, але насичена глибоким соціально-історичним змістом повість “Пікова дама”. В образі головного діючої особи, Германна, з його “профілем Наполеона, а душею Мефистофеля”, Пушкін створив тип того нового буржуазного “героя”, хижака-користолюбця, що став виникати в цей час у російської дійсності. “Гроші, от чого жадала його душу!” – з гіркотою викликує що розгадала Германна Ліза. Людина “сильних страстей і вогненної уяви”, Германн потайлива, честолюбний, азартний у душі, але розважливий і ощадливий майже до скнарості. Заради досягнення багатства він готовий на все: і захопити молоду дівчину, що насправді не любить, і стати коханцем восьмидесятилітньої баби, і навіть піти на злочин. Із графічною чіткістю малюнка дані й інші образи повести: старої графині, що була прямо змальована Пушкіним з однієї з титулованих бабів миколаївського двору, і “бідної вихованки” Лізи, легковажно-безтурботного гвардійця Томського й гравця Чекалинского. Опис гри в будинку Чекалинского по своєму строго епічному тону й одночасно найглибшому внутрішньому драматизму належить до числа самих чудових сторінок російської оповідальної прози.
Взагалі “Пікова дама” являє собою одне із чудес пушкінського мистецтва. Уміння писати просто, коротко і ясно, що виявилося з такою силою вже в “Повістях Белкина”, в “Піковій дамі” досягає ще більшої досконалості. Втілюючи свій задум, Пушкіна йде прямим шляхом, ні на мінуту – під впливом раптових напливів почуттів, примхливої гри творчої уяви – не сходячи з його убік. Захопливість фабули, жвавість створених образів, стрункість композиції, майстерність оповідання, незвичайно витонченого у своїй простоті й разом з тим перейнятого найтоншою іронією, – все це робить “Пікову даму” одним із кращих зразків новели у світовій літературі.