Природа й людина у творах Миколи Вінграновського
Народився в м. Первомайську на Миколаївщині в селянській сім’ї. Учився в Київському інституті театрального мистецтва імені И. Карпенко-Карого, у Всесоюзному державному інституті кінематографії в Москві. Працював на Київській кіностудії імені А. Довженко актором, режисером, сценаристом. Поет, прозаїк. Автор поетичних збірників “Атомні прелюдії”, “Сто поэзий”, “На срібному березі”, ” Київ “, “Поезії”, “Цю жінку я люблю” і інших, роману “Наливайко”, добутків для дітей. Лауреат Міжнародної премії Антоновича,
Одним з таких письменників є Микола Вінграновський. У поезії “Грім” яскраво відтворений картина літньої грози. Як звичайно грім лякає людей, але в цьому вірші грім показаний добрим дідусем, що допомагає дітям зібрати врожай – обтрусити галузі злив, груш:
И натрусив зі зливи злив, Щоб легше було сливі
Навіть бурчання грому, що поет передає словами зі звуком “р”, є бурчанням дідуся, що хоче здаватися суворим, але насправді добрий. Людина –
Мати… купити корову повинна була доручити Миколке”. Головний герой оповідання – Миколка – теперішній глава сім’ї, що відчуває відповідальність і піклується про молодший братику й сестричці, про хвору матір. Особливо зачіпає душу читача епізод купівлі корови Миколкой і їхня дорога додому: “Тепер вона була його, їх, домашня, і із цієї хвилини корівка сподобалася йому на все життя”. Хлопчик, а за ним і автор, називає майбутню годувальницю сім’ї “корівкою”:
“Миколка глянув у темно-блакитні коров’ячі очі й запитав:
– А як тебе кликати? – Корівка мигнула, і в її очах на мить промайнуло щось…”.
Ще один повноправний герой оповідання – пес по імені Собака. Безпритульне тварини прибилося до людей і знайшло в них не тільки нових хазяїв, а й друзів. Закінчується оповідання символічною картиною весняної сівби, у якому разом співробітничають люди й тварини. Загальна робота стає загальною радістю й принесе довгоочікуваний добробут
(1 votes, average: 5.00 out of 5)