Людина і природа в поезії Максима Рильського

Краса природи рідної землі надихала багатьох митців на створення визначних шедеврів. Природа, її гармонійна краса і щедрість присутні і в ліриці та поетичному епосі М. Рильського, в його нарисах і оповіданнях. Про роль природи в розвитку літератури та мистецтва поет висловив ряд цінних думок в наукових статтях “Природа і Література “, “Про людину, для людини”. У них митець обгрунтував “благотвірний вплив природи на всі ділянки людського життя”. Рильський з дитинства кохався у природі, працював збагнути її таємниці:

Хіба

звичайно шелестить трава, Коли дитина у садку гуляє? Ні! Кожная билинка там жива, Комаха кожна щось розповідає, І кожна щось розповідає І кожна грудка сірої землі Для неї-казкаі крає безкрая!

Ліричний герой Рильського ніколи не вважав себе “царем природи”. Він – її талановита дитина, вірний і дбайливий син, а природа – вічне й невичерпне джерело життя і творчості

Вона – це мати. Будь же синам, А не естетом. І стане ін ти не папіряним – Живим поетом. З відчуття краси своєї медвяної землі – цієї “хліборобської” народилися в душі поета високі почуття патріот измуй любові до людини, яка своєю

працею оживляє, прикрашає землю.

Радість очам серцю приносить і нива білою гречки, і червоній помідори, і молочно-сині поля, і срібло лісової води, і золото стиглої пшениці та осіннього лісу. У поезії Рильського природа – “храм і майстерня”.

Образ билинного багатиря Микули Селзсниновича в поезії “Лягла зима” є символом молодої людини, яка, здобувши в місті освіту, повертається в Село, щоб своїми знаннями і працею збагатити землю:

Незнаку міць – процвіте земля стане лай – як стан злото полений, І нові вруна випестить рілля.

У роздумах про добробут народу митець не лродивлже цивілізацію первісній природі, а стверджує, що тільки гармонійне єднання природи і культури стане джерелом людського щастя:

І для тебе, племено земне, І зірки палатимуть і домни, Розіллються ріками скрипки, Килимом простеляться метали.

Символ “братерського єднання” ланів і гаїв благоухалих з електричним колом світляним – “ластівки на телеграфнім дроті”. Людина не повинна панувати над природою так, як завойовник панує над чужим народом. Відповідно до за. конїв природи люди мають своєю працею і розумом надавати їй нової, вищої краси. Герої багатьох ліричних портретів Рильського – це гуманісти, які задля щастя народу наполегливо працюють над оздоровленням і вдосконаленням природи. Так, в образі простого сільського садівника-еамоучки Тодосж, який виводить нові сорти плодових дерев, своєю працею вливає в рідку землю “силу розуму живу”, утверджується гуманістична суть перетворення і збагачення природи: “…таж то людина в’яже для людини нові гірлянди із нових ягід”.

У дні Великої Вітчизняної війни каш народ самовіддано захищав рідну землю, її красу, природні багатства. У вірші “За рідну землю” Рильський закликав іти “у бій за наші ниви, за наші жені зорі, за наші тихі води”. Величний образ рідної української землі постає в поемі “Слово про рідну матір”. Природа України і її культура становлять тут нерозривну єдність через картини природи, її барви, пахощі автор опоетизував рідку землю, іїнеповторну красу і щедрість.

Всі блага земні творяться людиною і для людини. “Хвала землі, стократна честь – людині!” – проголошує поет. Підкорення ж природи здійснюється в ім’я грядущих років і століть”.

Герої творів Рильського, підкорюючи “сили матері-лрироду”, прагнуть “стократ помножити її щедроту”. На цьому акцентує поет у “Миргородських записах”. А у циклі “Др. І віддарунок” вказується, що добрі взаєми ии людини з природою подібні до щедрої дружби побратимів. За труд і любов людини природа віддячує їй своїми дарами.

У багатьох торах Рильського звучить заклик підходити до природи розумно і гуманно, бо вона – нам захисник і добрий друг. У віршах “Ліс” і “Розмова з другом” провідна ідея – берегти природу для щастя сучасного і майбутнього поколінь:

Той, хто любить парости кленові, Хто діброви молоді ростить, Сам достоїш людської любові, Бо живе й працює для століть!

Пейзажна лірика Рильського розвиває високі естетичні смаки, вчить людину бути спостережливого, серцем і розумом сприймати природу: В зелених лаврах, в синій світлотіні, У сяйві сонця й вишнях у цвіту, В огні троянд, у моря мерехтінні Побачить кожен може красоту. Книжка віршів “Троянди й виноград” розкриває багатство духовного світу наших сучасників, які “за законами краси” творять нове життя, примножують багатства природи.

Всі герої тонко відчувають красу природи, своєю працею створюють матеріальний і духовний достаток суспільства – необхідну умову людського щастя. Поет утверджує гармонію красивою і корисною, як духовна настанова звучать рядки:

У щастя людського два рівних є крила: – Троянди й виноград, красне і корисне. У Творчості Максима Рильського створений повнокровний образ людини, що має “серце друзів одкрите… розум до інших уважний”, чуттєвої до краси навколишнього світу. їй любі “сині світанки над водами, шум у лісі зелений і шум золотий, спів солов’їний і пісня людська, скромна шипшина і горда троянда”. Вона живе у злагоді з природою і збагачує її новою, незрівнянно вищою, незнаною раніше красою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Людина і природа в поезії Максима Рильського

Categories: Нові твори

Links