Привітала ювіляра і редакція газети “Голос Москви”: “Геній російського народу, отпечатленный в Вашем таланті побутописця російського життя протягом двох періоду ХІХ століття, поставив Ваша ім’я у низці корифеїв всесвітньої літератури. Так почерпнуть ж: росіяни в новому періоді своєї історії кращі заповіти речей героїчного минулого, яке Ви живописали і тим самим так вийдуть у всесвітню історію з вірою у майбутнє та прощенням минулому”. Редакція і працівники газети “Йдеться” дали велеречивую багатослівну телеграму, що
займає кілька телеграфних бланків. Друкуємо її за газетної публікації, де важливі редакції рядки виділили курсивом. “Ви пануєте над словом безсмертним, вічним – прийміть наш привіт, привіт людей, які є слову скоротечному, приреченій до страти у той самий мить, як його народжується. І, тим щонайменше ми вважаємо, крім тієї зв’язку, що об’єднує вас з усіма людьми і який робить вас надбанням людства, є ще особлива зв’язок серед вас, “великим письменником землі російської”, і повсякденної російської печаткою. Свідомість це поглиблює у те вдячність, вираз якого лунають після того сьогодні з все
кінців світу – подяки через те, що ви дали світу, – і ми можемо згадати з гордістю цього дня, що Толстой – провісник духовної свободи, боровся й у захист свободи російського слова”. Редакція петербурзької газети “Слово” прямо звернулася до ювіляру: “Левко Миколайович, знаємо, що з маси телеграм і вітань, одержуваних Вами, <наша> пройде непомітно, але впевнено ми посилаємо її, оскільки нам вона проста ювілейна умовність, а вираз того почуття, зміцненню якого Ви віддали краще, що є у людині. Ваша безкорисливе обдарування, ще юності ваші ідеї розбудили нашу думку, так можливо, що вона засне”. Підписи: Мих. Федоров, Градов-ский, Георгій Чулков, Зінаїда Журавська. “Гордості Росії і близько світовому генію в славну 80-летнюю річницю шле свій привіт і поздоровлення й інтереси довге життя” – так писала редакція нового журналу “Шлях”, редактор якого У. Анзимиров просив письменника про співробітництво. Редакція журналу “Сучасний світ” вітала великого “письменника землі російської” і з позицій свого видання хотіла Толстому “багато сил нових творінь і за краще майбутнє челове чества”. Поздоровлення журналу “Золоте Руно” й газети “Російське слово” традиційні: обмежилися побажанням здоров’я великому письменнику. Важливі скоріш підписи – Рябушинського, а “Російському слові” – Дорошевича, У. Немировича-Данченка, Григорія Петрова, Сергеенко, Дживилегова, Когана, Брио, Бочарова, Успенського. “Многая літа великому”, – побажали ювіляру редактор і створить робочі друкарні “Газеты-Копейка”. На тому тональності витримана телеграма редакції “Біржових відомостей”: “Слава російському сонцю високому! Многая літа Льву Толстому!”. А телеграма від складачів друкарні “Біржових відомостей” зворушлива своєю щирістю: “Глибокий уклін могутній патріарху російської літератури, світочу російської думки і свободи економіки від скромних працівників друкованого слова. Слава вчителю добра і проповіднику народної правди від що з народу. Многая літа Толстому, гордості й радості Росії!”. Чітко заявлено ставлення до Толстого у телеграмі редакції газети “Харбін”, поместившей у своїх шпальтах в ювілейні дні сміливі статті у захист Толстого: “Великому письменнику землі російської”, “невтомному борцю, носію світла, вчителю життя”. Однією рядком поздоровляла Толстого-художника редакція “Омського телеграфу”: “Творцю “Війни та світу” і “Анни Кареніної””. Газета “Новини” писала: “Редакція “Новин” палко вітає Вас, вельмишановний Левко Миколайович, щодня світлого торжества всього культурного світу. Ваша любов правди, Ваша смілива боротьби з темнотою і насильством завжди буде надихати нас стало на життєвий шлях”. Газета “Волзьке слово” висловила настрій багатьох з журналістів: “Випускаючи ювілейний номер, присвячений висвітлення Вашого служіння світу, редакція “Волжского слова” вітає вас, великого митця і мислителя, і своє глибоку скорбота, що наш країна може звернути цього ж дня урочистий національний свято”. Редакція “Одеського огляду” вітала Толстого словами Тургенєва, але значення їх була чимось іншим: “У дні сумнівів, тяжких роздумів про долю нашої Соціалістичної батьківщини великому, могутній, правдивому, вільному російському письменнику”. З Тули кур’єром за 70 коп. було доставлено в Ясну Поляну телеграма, в якій говорилося: “У день світового торжества редакція “Приазовського краю” із яким почуттям глибоко
го здивування перед генієм маститого мислителя російської землі палко вітає Вас, великий вчитель, щодня вашого 80- летия. Найкращі побажання з надією почерпнути у житті й навчаннях Ваших нові сили для посильного служіння істині для батьківщині”. Підпис: редактор Арутюнов. Телеграму і номер газети, присвячений ювіляру, надіслала редакція “Вятской промови”. З Костроми відправили привітальні телеграми від працівників редакції “Поволзької Вісника” і експертних робочих друкарні Азерского. Привітали Толстого “Рязанський вісник” і “Саратовський вісник”, “Північно-західний телеграф”. Тижневики “Сибірська життя” і “Сибірські зорі” побажали Толстому здоров’я, “Сибірські відгомони” направили свої поздоровлення і ювілейний номер. За підписом редактора і багатьох співробітників газети була надіслана телеграма від “Придніпровського краю” з Екатери-нославля, де кілька років у початку 1900-х років співпрацював майбутній історик російської цензури Михайло Лемке: “Сьогодні, щодня 80-річчя вашої славної життя, редакція “Придніпровського краю” приєднується до всесвітньому вшанування вашого ювілею з особливо глибоким почуттям схиляння перед красою та величчю вашої душі, могутнім польотом вашої волелюбною думки, вічними образами вашого художнього генія. Прийміть, дорогий Левко Миколайович, задушевне побажання ще довго процвітати, довго-довго творити велике, вічне і піднімати свій потужний, чутний весь світ голос в похмурі дні, коли можна мовчати”. Далі йшли численні підписи на кількох телеграфних бланках: редактор Петро Биков і працівники редакції: Будилин, Бронтман, Бешкетників, Муров, Стрищенко, Паскаль, Якобсон.
