Послані Толстому телеграми опублікували зі сторінок своїх газет “Вятская мова”, “Вісник Уфи”, “Голос Півдня”, “Двінський листок”, “Каспій”, “Київські вести”, ставропольская газета “Наш край”. Особливий цікаві телеграми Льву Толстому від журналістів, громадських діячів, літературних товариств. Перший з’їзд северо-кавказских журналістів обрав Толстого своїм почесним головою привітав його “як однієї з ідейних вождів людства та художника слова”. Була відправлено телеграма від Фінської союзу журналістів
та “Союзу шведських публіцистів у Фінляндії. З близькій їй Виль-ны писали: “Юна литовська пресу КПРС і литовські суспільства на день вісімдесятиріччя Вашого народження шлють серцевий привіт вам, великому митцю тільки й искреннейшему людині. Редакції газет “Vilniaus zinios”, “Letuvos Ukininkas”, “Viltis”, просвітнє суспільство “Vilniaus Auszra”, співоче суспільство, Виленское суспільство освіти шлють “гаряче спасибі” великому вчителю життя, істинному християнинові”. Надіслали вітання Толстому редактори “Польської газети”, “Бессарабської життя” (Кишинів), редакції “Вірменській
газети” (Тифліс), “Батумського голоси”; телеграму з Любліна: “Восьмий з’їзд слов’янських журналістів, що набрався у Любліні, вітає одностайним поздоровленням графа Л. М. Толстого. Шолом йому вираз на глибоку повагу, щиросердої відданості, побажання тривалого, працюючи для свого російського народу, слов’янства усього людства”, – передрукували багато газет. “Ростовський вісник” надіслав вітання “великому народному трибуну і незрівнянному художнику-моралисту”. Редакція “Південних відомостей” висловила побажання Толстому “ще багато років жив виконувати своєї місії виразника світової совісті й являюсь торжество духу над грубої силою”. Особливий сюжет – перебувають у архіві Толстого телеграми від редакції газети “в Новий час” і – окремо – від неї редактора А. З. Суворіна, поместившего той самий день, 28 серпня 1908 року, у “Маленьких листах” замітку на ювілей письменника. Співробітники “Нового часу” відправили в Ясну Поляну телеграму, у якій вітали – перефразовуючи які є звичним у ювілейному пресі слова Тургенєва, звернені до Толстого, – “великого старця землі російської”: “Ви завжди були в обороні людського боргу, твори ваші у художніх образах завжди про людину, забула його. У чудового дня 80-річчя Вашого народження працівники та редакція “Нового часу” зливаються думкою і серцем з цим служінням вашим російському народові і вітають дорогого мислителя та старця землі російської”. І збереглися на телеграфному бланку адресовані Л. М. Толстому привітальні рядки А. З. Суворіна; скоропис олівцем, без знаків препинания прочитується ніяк не: “Левко Миколайович, сьогодні великий свято слави Вашої, день торжества людського розуму над мороком невігластва. Сьогодні усі повинні поздоровляти себе про те, що Бог дав Вам таку довге життя. Як багато Ви ми всі дали своїми творами. Я хотів би поздоровити Вас з радістю одужання, й інші радості у Вас є. Люблячий Вас Суворін. 28 серпня”. Як щиро звучить вітання А. З. Суворіна! Ці інтонації пролунали й у молитовному проханні А. З. Суворіна (у його ювілейної замітці про Товстому): “Дай, Бог, щасливому і великому старцу-писателю прожити до сто років!.. Життя прекрасне й у стані глибокої старості… Толстой заслужив своє довге життя”. І на телеграмі письменнику, й у “Маленьких листах” звучить переконання Суворіна у цьому, що Толстой він був “оточений достатком і щастям” й більше наближена “наприкінці життя настільки ж щасливцем”. Навіть у відлучення письменника від церкви Суворін вбачає лише “шпилькові уколи”. Однак у телеграмі Л. Толстому Суворін не згадує про головне тезі своєї статті: “Я стверджую, що Толстой патріот. Читайте “Війну і світ”. Це наше Іліада, повна високої моральності, російського національного почуття, патріотизму”. Багато газет різних напрямів передрукували один стовпець “Нового часу”: “Скільки у дні буде написане “судових” статей про Товстому, про його великої, прожитого їм життя! Може, було б сказати ми всі, письменникам, як Епиш-ка говорив Толстому: Киньте судити. Радійте, що він Російський, що так само багато дав батьківщині на багато століть що він, хвала Господу, ще живий й дуже бадьорий до своєї 80 років… Що про нього напишуть навіть талановитих людей, то залишиться лише у каталогах, а вся газетна про нього “словесність” не увійде навіть у каталоги, та й нікому вона потрібна”. Світу, переконаний Суворін, “потрібно лише велике і геніальне, яке чогось навчають навчає у житті”. Поста
