Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем
Прекрасна людина Іван Іванович! Яка славна у нього бекеша! Коли зробиться жарко, Іван Іванович скине з себе і бекешу, відпочиває в одній сорочці і дивиться, що робиться у дворі і на вулиці. Дині – його улюблена страва. З’їсть диню Іван Іванович, а насіння збере в особливу папірець і напише на ній: “Ця диня з’їдена такого-то числа”. А який будинок у Івана Івановича! З прибудовами і навісами, так що дахи всієї будови схожі на губки, що наростають на дереві. А сад! Чого там тільки немає! Всякі дерева і всяка городина є в цьому саду! Минуло
Дуже хороший також людина Іван Никифорович. Його двір біля двору Івана Івановича. І вони такі приятелі, яких світ не виробляв. Іван Никифорович ніколи не був одружений і навіть не мав наміру одружитися. Він має звичай лежати весь день на ганку, а якщо і пройде по двору оглянути господарство, то скоро повертається знову на спокій. У спеку Іван Никифорович любить купатися, сяде по горло у воду, велить поставити також у воду стіл і самовар і п’є чай в такій прохолоді.
Незважаючи на велику приязнь, Іван Іванович та Іван Никифорович не зовсім подібні між собою. Іван Іванович худорлявий і високого зросту, Іван Никифорович нижче, але зате поширюється в ширину. Іван Іванович має дар говорити надзвичайно приємно, Іван Никифорович, навпаки, більше мовчить, але зате якщо вліпить слівце, то тримайся тільки. Голова в Івана Івановича схожа на редьку хвостом вниз, голова Івана Никифоровича на редьку хвостом вгору. Іван Іванович любить ходити куди-небудь, Іван Никифорович нікуди не хоче йти. Іван Іванович надзвичайно цікавий і, якщо ніж буває незадоволений, негайно дає помітити це. По виду ж Івана Никифоровича завжди важко дізнатися, сердитий він чи радіє чого-небудь. Приятелі однаково не люблять бліх і ніколи не пропустять торговця з товарами, щоб не купити у нього еліксиру проти цих комах, Вилаявши наперед його гарненько за те, що він сповідує єврейську віру. Втім, незважаючи на деякі несходства, як Іван Іванович, так і Іван Никифорович прекрасні люди.
Одного ранку, лежачи під навісом, Іван Іванович довго оглядає своє господарство і думає: “Боже мій, який я господар! Чого ж іще немає в мене? ” Задавши собі такий глибокодумний питання, Іван Іванович починає дивитися на подвір’я Івана Никифоровича. Там худа баба виносить і розвішує вивітрювати залежані речі, серед нескінченної кількості яких увагу Івана Івановича приваблює стара рушниця. Він розглядає рушницю, одягається і йде до Івана Никифоровича випросити вподобану річ або обміняти на що-небудь. Іван Никифорович відпочиває на розстеленому на підлозі килимі без всякого одягу. Приятелі пригощаються горілкою і пирогами зі сметаною, Іван Іванович хвалить погоду, Іван Никифорович посилає спеку до біса. Іван Іванович ображається на богопротивні слова, але все ж переходить до справи і просить віддати йому рушницю або обміняти на буру свиню з двома мішками вівса на додачу. Іван Никифорович не погоджується, міркуваннями про необхідність у господарстві рушниці лише раззадорівая сусіда. Іван Іванович з досадою говорить: “Ви, Іван Никифорович, розносилися так з своєю рушницею, як дурень з писаною торбою”. На це сусід, що вміє “відшити” краще будь-якої бритви, відповідає: “А ви, Іване Івановичу, справжній гусак”. Це слово настільки ображає Івана Івановича, що він не може володіти собою. Приятелі не тільки сваряться – Іван Никифорович кличе “навіть бабу і хлопця, щоб ті взяли та й виставили сусіда за двері. До того ж Іван Никифорович обіцяє побити Івану Івановичу морду, той у відповідь, тікаючи, показує дулю. Отже, два поважних чоловіка, честь і прикраса Миргорода, посварилися між собою! І за що? За дурниця, за те, що один назвав іншого гусаком. Спочатку колишніх приятелів ще тягне примиритися, але до Івана Никифоровича приїжджає Агафія Федосіївна, не колишня йому ні своячкою, ні кумою, а все ж таки часто їздила до нього, – вона-то і перешіптуються Івану Никифоровичу, щоб він ніколи не мирився і не міг пробачити свого сусіда. На довершення всього, наче з особливим наміром образити недавнього приятеля, Іван Никифорович будує прямо на місці перелазу через тин гусячий хлів. Вночі Іван Іванович крадеться з пилою в руці і підпилює стовпи хліва, і той падає зі страшним тріском. Весь наступний день Івану Івановичу здається, що ненависний сусід помститься йому і, принаймні, підпалить його будинок. Щоб випередити Івана Никифоровича, він поспішає в миргородський поветовий суд, щоб подати на сусіда скаргу. Після нього з тією ж метою до суду є і Іван Никифорович. Суддя по черзі вмовляє сусідів помиритися, але вони непохитні. Загальне замішання в суді завершує надзвичайна подія: бура свиня Івана Івановича вбігає в кімнату, вистачає прохання Івана Никифоровича і тікає з папером. До Івану Івановичу направляється городничий, звинувачуючи господаря у вчинку його свині і одночасно намагаючись умовити примиритися з сусідом. Візит городничого не приносить успіху. Іван Никифорович пише нову скаргу, папір кладуть у шафу, і вона лежить там рік, другий, третій. Іван Никифорович будує новий гусячий хлів, ворожнеча сусідів міцніє. Все місто живе одним бажанням – примирити ворогів, але це виявляється неможливим. Де з’являється Іван Іванович, там не може бути Івана Никифоровича, і навпаки. На асамблеї, яку дає городничий, порядне товариство обманом зводить ніс до носа ворогуючих сусідів. Всі вмовляють їх простягнути один одному руки на знак примирення. Згадуючи причину сварки, Іван Никифорович каже: “Дозвольте вам сказати по-дружньому, Іван Іванович! Ви образилися за чорт знає що таке: за те, що я вас. назвав гусаком… ” Образливе слово знову вимовлено, Іван Іванович у сказі, примирення, вже майже відбулося, летить на порох! Через дванадцять років у святковий день у церкві серед народу, віддалік один від одного, стоять два дідусі – Іван Іванович та Іван Никифорович. Як же вони змінилися і постаріли! Але всі їхні думки зайняті судовою тяганиною, яка ведеться вже в Полтаві, і навіть у погану погоду їздить туди Іваном Никифоровичем надії вирішити справу на свою користь. Чекає сприятливих вістей і Іван Іванович… У Миргороді – осінь з своєю сумним погодою: бруд і туман, одноманітний дощ, слізливе без просвіту небо. Нудно на цьому світі, панове!
Схожі твори:
- Чому людина, народжена бути Тарасом Бульбою, стала Іваном Никифоровичем? Ось і перегорнуті останні сторінки збірки повістей “Миргород” Миколи Васильовича Гоголя, над якою він працював майже десять років. На фоні мальовничої української природи розгортаються події, зображені у повістях, різних за темами та жанрами, але об’єднаних ідеєю пробудження національної свідомості. Як і в ранніх повістях, у центрі творів знаходяться колоритні персонажі...
- Повість М. Хвильового “Іван Іванович” як сатира на новий радянський побут М. ХВИЛЬОВИЙ, Г. КОСИНКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920-1930-Х РОКІВ. ПРОЗА М. ХВИЛЬОВИЙ, Г. КОСИНКА Повість М. Хвильового “Іван Іванович” як сатира на новий радянський побут М. Хвильовий подолав важкий і болісний шлях прозрінь і розчарувань, пережив крах високих ідеалів. Особливо боляче письменникові було спостерігати за тим, що плодами революції скористалися люди без совісті та ідейних...
- Мажор і мінор у повісті Миколи Хвильового “Іван Іванович” Сатирична повість “Іван Іванович” з’явилася вперше в журналі “Літературний ярмарок” у 1929 році. Епіграфом до твору послужили слова Миколи Гоголя, де йдеться про прагнення митців “викопувати” для своїх творів персонажів із глухих, нічим не примітних місць, зображувати бідність і недосконалість життя. І ось Микола Хвильовий знайшов ту “глуш” і той...
- Іван Іванович Пільгук Іван Іванович Пільгук народився 20 грудня 1899 року в селі Решетилівці на Полтавщині в селянській родині. Освіту здобув у початковій та вищепочатковій школах, у 1917 році закінчив педагогічні курси в Полтаві. Брав активну участь у громадянській війні, в партизанському загоні боровся з німецькими окупантами та з денікінцями. Згодом – учителював,...
- Скорочено “Іван Іванович” Хвильового Колись Івана Івановича було вигнано з третього курсу юридичного факультету за “вольтер’янство” (вільнодумство, філософствування). Тепер він живе на чистій і світлій асфальтованій вулиці Томаса Мора в хмарочосі, збудованому два роки рому, і його пролетарське сходження не підлягає ніякому сумніву. Дружина Івана Івановича (партійна кличка “Жан”) Марфа Галактіонівна (партійна кличка товаришка...
- Скорочено ІВАН ІВАНОВИЧ – МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ (Стислий виклад) Теккерей, наприклад, каже, що Свіфт (ви пам’ятаєте “Гулліверову подорож”) справляє на нього враження величезного гіганта і що загибель його, Свіфтова, нагадує йому, Теккерею, загибель грандіозного царства. Іван Іванович думав про Свіфта, про те, що його постать нагадувала Теккерею, наприклад, величезного гіганта, і про те, що загибель Світа нагадувала...
- Білик Іван Іванович Танго Аще хто рече, іже бога люблю, а брата своєго ненавижу, лож єсть. Нестор Літописець. “Повість времянных лет” РОЗДІЛ 1 Вилізши з переповненого двоповерхового автобуса, Сергій Ряжанка став біля афішної тумби й оглянувся довкола. Центральною вулицею в шість рядів повзли лімузини, автобуси, вантажні машини, возики, запряжені мулами й віслюками. Вся ця...
- Білик Іван Іванович Дарунки скіфів Від Боспору Фракійського до Дунаю-ріки, яку греки називали Істром, безперервним потоком пливла широка жива ріка – величезне військо Царя царів Дар’явауша. Одні говорили, ніби воно налічує вісімсот тисяч, другі – що тисячу тисяч, а треті казали ще найвірогідніше – як зірок на небі в безмісячну ясну ніч. Коли голова раті...
- Білик Іван Іванович Похорон богів Білик І. І. Похорон богів: Історичний роман. – К.: А. С. К., 2005. – 480 с. Року 974-го МІСЯЦЯ ГРУДНЯ В П’ЯТИЙ ДЕНЬ Це вже повторювалося вдруге: розпачливий надсадний зойк, наче когось підіймали мечем під пазуху. Настас перехрестився правою рукою і тричі ляснув себе по щоці, а коли той самий...
- Білик Іван Іванович Аксіоми недоведених традицій Віддавна слово “гуни” вважається лайкою. Звідки тягнеться коріння тієї неслави, яка живе й досі, хоча самі гуни зійшли з теренів історії вже п’ятнадцять століть тому? Й чим заслужили вони такої зневаги серед народів Європи, зневаги, що дорівнює не менш одіозному імені вандалів? Перші історики, чиї згадки про гунів дійшли до...
- Повести Белкина характеристика образа Берестів Олексій Іванович ПОВЕСТИ ПОКІЙНОГО ІВАНА ПЕТРОВИЧА БЕЛКИНА (1830; опубл. 1831) ПАНЯНКА-СЕЛЯНКА Берестів Олексій Іванович – молодий герой повести, по закінченні університету не одержав батьківського благословення на військову службу, а до статської не має полювання й приїжджаючий у рідне віддалене Тугилово – де закохується в сусідку Лізу Муромську. Відкрившись оповіданням про “байронічний” герої...
- Повість “Кустодієвский моряк” (переказ) Повість “Кустодиевский моряк” була написана наприкінці 1997 року, а вийшла до друку в 1998 році в збірнику за назвою “Космічні загадки Коктебеля”. Повість є як би літописом життя однієї людини. Кличуть його Тимофій Іванович. Цікава побудова оповідання. Автор починає своє оповідання не з дитинства Тимофія, а з того моменту, коли...
- Повести Белкина характеристика образу Берестів Олексій Іванович Берестів Олексій Іванович – молодий герой повісті, після закінчення університету що не отримав батьківського благословення на військову службу, а до статської що не має полювання і приїжджає в рідне віддалене Тугилово – де закохується в сусідку Лізу Муромську. Відкрившись розповіддю про героя “Байрона” Сильвио(“Постріл”), “Повести Белкина” завершуються новелою, один з...
- Іван Богун – ватажок українського козацтва (за уривками з повісті Я. Качури “Іван Богун”) Ім’я прославленого героя визвольної війни 1648-1654 років, одного з найвидатніших козацьких полковників Івана Богуна донесли до нас історичні думи та пісні. Героїчна постать Івана Богуна приваблювала багатьох українських письменників. Один із них – Яків Качура. У творі Богун змальований у трагічний для нашої країни час – майже вся Україна стогнала...
- Тобілевич Іван Карпович (Іван Карпенко-Карий) Іван Карпович Тобілевич (Карпенко-Карий) народився 29 вересня 1845 р. в слободі Арсенівка біля Єлисаветграда. Батько його був збіднілим шляхтичем, мати походила з давнього козацького роду. Родина Тобілевичів дала Україні та світові не одного талановитого митця. Звідси походили Микола Садовський, Панас Саксаганський, Марія Садовська-Барілотті, Марія Заньковецька. Через десять років після народження...
- Національний геній Іван Миколайчук Іван Миколайчук – обличчя і душа українського поетичного кіно, аристократ духу, блискучий самородок. Він був особливий, народний, справжній, найкращий Параджанов казав про нього: “Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко”. Народився Іван Миколайчук 1941 року на Буковині в селі Чорторий. Закінчив Чернівецьке музичне училище, театр-студію...
- Рецензія на повість В. В. Бикова “Обеліск” Величезний інтерес представляє творчість відомого білоруського письменника Василя Бикова. Велика кількість повістей, оповідань було присвячено Великій Вітчизняній війні, героїзму і мужності наших людей. Розквіт творчості письменника припав на шістдесяті-сімдесяті роки. Саме в той час побачили світ такі великі твори автора, як “Сотников”, “Дожити до світанку”, “Вовча зграя” та інші. Події...
- Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич) Ім’я І. Карпенка-Карого стоїть у першім ряду корифеїв1 українського дореволюційного театру. Активний громадсько-культурний діяч, талановитий організатор театральної спраги, він був і найвидатнішим українським драматургом другої половини XІX – початку XX ст., віддавши народу понад сорок років своєї творчої діяльності спочатку в самодіяльному, а потім у професійному театрі. Дитячі роки майбутнього...
- Агрус – Чехов (переказ) Іван Іванович Чимша-Гімалайський і Буркин заходять в маєток небагатого поміщика Альохіна, який сам трудиться на своїх полях, незважаючи на блискучу освіту, їм отримане. Іван Іванович розповідає Буркіна і Альохіну про свого молодшого брата Миколу. Дитинство обидва брати провели в селі і назавжди полюбили життя на природі. Микола з дев’ятнадцяти років...
- Іван Франко. “Іван Вишенський”. Історична правда та художній вимисел: постать українського мислителя XVII ст. і художній образ у творі УРОК 27 Тема. Іван Франко. “Іван Вишенський”. Історична правда та художній вимисел: постать українського мислителя XVII ст. і художній образ у творі. Мета: формувати самостійне, творче, критичне мислення учнів на основі засвоєння ними знань у процесі аналізу художнього твору через самостійну його оцінку; розвивати загальнокультурний рівень учнів через ознайомлення з...