ПОСЛУХАЙТЕ! – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ
Послушайте!
Ведь, если звезды зажигают –
Значит – это кому-нибудь нужно?
Значит – кто-то хочет, чтобы они были?
Значит – кто-то называет эти
Плевочки
Жемчужиной?
И, надрываясь
В метелях полуденной пыли,
Врывается к Богу,
Боится, что опоздал,
Плачет,
Целует ему жилистую руку,
Просит –
Чтоб обязательно была звезда! –
І клянется –
Не перенесет эту беззвездную муку!
А после
І ходит тревожный,
По спокойный наружно.
Говорит кому-то:
“Ведь теперь тебе ничего?
Не
Да?!”
Послушайте!
Ведь, если звезды
Зажигают –
Значит – это кому-нибудь нужно?
Значит – это необходимо,
Чтобы каждый вечер
Над крышами
Загоралась хоть одна звезда?!
1914
Послухайте!
Та раз запалюють зорі –
Значить – цього потребує людина?
Значить – хтось ще хоче,
Щоб вони сіяли? Значить – хтось ще називає
Оці плювочки
Перлинами?
І, надсаджуючись,
В південного пилу завалах,
Вдирається до Бога,
Боїться, що зволікав, плаче,
Цілує йому жилаву руку, просить –
Щоб неодмінно була зоря! –
Клянеться
Не перенесе оцю беззоряну муку!
А потім
Ходить стривожений,
Та спокійний назовні.
І комусь говорить:
“Таж тепер тобі нічого?
Не страшно?
Так?!”
Послухайте!
Та раз запалюються зорі –
Значить – цього потребує людина?
Значить – дуже це необхідно,
Щоби кожен вечір
Над дахами загоралась хоч одна зоря?