Маяковський-лірик ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ

ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ

Маяковський-лірик

Після похорону В. Маяковського Марина Цвєтаєва напише: “Боюся, що, незважаючи на народний похорон, на всю пошану йому, весь плач по ньому Москви і Росії, Росія і дотепер не зрозуміла, хто їй був даний в особі Маяковського”. Маяковський залишився незбагненим. Передчуття цієї трагічної відчуженості, нерозуміння найглибшого і чистого, що було в ньому, тривожило поета ще за кілька років до смерті:

Я хочу быть понят

Моей страной.

А не буду понят,

Что

ж.

По родной стране

Пройду стороной,

Как проходит

Косой дождь.

Рання лірика Маяковського буяє образами, узятими поетом із навколишнього світу. І як по-різному трактуються вони в його творах!

Кожний штрих, кожна деталь, будь-яке слово – усе несе на собі відбиток особистості, настрою, почуття автора! Як неоднозначно, суперечливо сприймає він усе, про що пише! Наприклад, нерідко поет звертається в ліричних віршах до небесного свого друга – місяця. Він для нього може бути і “любовницей рыжеволосой”, і матір’ю його поезії. Він наділяє його рисами жінки – її теплотою, чуйністю,

розумінням. Він звертається до нього зі словами:

Ведь это ж дочь твоя –

Моя песня…

Але настрій лагідної любові, якогось невловимого духовного єднання з навколишнім цвітом заміняється несподіваним прозрінням. Так само гостро і сильно, як раніше любив, тепер почуває поет усю мерзотність, слизьку і безвихідну ворожість цього світу. І місяць – той самий місяць – бачиться поету зовсім іншим:

…а за солнцами улиц

Где-то ковыляла

Никому не нужная дряблая луна.

Необхідний для кожної людської душі етап особистого, морального самоутвердження збігається в Маяковського з часом творчого його становлення. Звідси та суперечливість, безкомпромісність, яка притаманна його ранній ліриці. Відчуття припливу творчих сил, готовність до роботи, постійного духовного неспокою підводять Маяковського до розуміння його поетичного кредо: він повинен дати мову без’язикій вулиці. Він повинен віддати трактирам і площам цей свій крик, який рветься, непокірливий, непрожуваний. Ця роль не може не бути святою для поета. Він жадає визнання, він вірить, що гідний його. І знову іронічний, трохи глузливий голос юності, що живе в ньому, змушує Маяковського не тільки мучитися і любити, викривати і захоплюватися, але і просто жартувати над собою:

И бог заплачет над моею книжкой!

Не слова – судороги, слипшиеся комом,

И побежит по небу с моими стихами

Под мышкой

И будет, задыхаясь, читать их своим

Знакомым.

Але крім особистих протиріч, що існують в самого поета, заглиблюються і трагічні протиріччя епохи, сучасником якої йому довелося стати, часу, який характеризується тим, що ламається світовідчуття тисяч людей. Все це не може не відбитися на творчості поета, і в нього з’являються ноти безвір’я, спустошеності, обману, розчарування:

Я одинок, как последний глаз

У идущего к слепым человека!

Біль, самотність, які переживає поет, він не може відокремити від трагічної долі своєї батьківщини, свого часу, свого покоління:

Ты! Нас – двое,

Ораненных, загнанных ланями,

Вздыбилось ржанье оседланных

Смертью коней.

Дым из-за дома догонит нас длинными

Дланями,

Мутью озлобив глаза догниваюших

В ливнях огней!

“Сестра моя!” – так звертається Маяковський до землі у вірші “От усталости”.

У свідомості поета живуть не тільки глобальні, епохальні думки. Як здатний він відчувати, співчувати, як спроможний насолоджуватися земними людськими радощами!

Через багато років, коли юний лірик із пораненим серцем стане бійцем у робочий стрій, коли майже всі забудуть про його ранню, справжню поезію, поезію серця і любові, поезію, пройняту болем і самотністю, поезію колючих рим і рядків, які розлітаються, поезію, яка обурює і б’є навідмах, ніжну і співучу, ліричний мотив знову з’явиться у Маяковського.

Де вихід із безвиході, із нерозуміння, про яке писала Цвєтаєва? Можливо, майбутнє осягне поета, зрозуміє і прийме його справжнім, відкритим, щирим?

Грядущие люди!

Кто – вы?

Вот я,

Весь

Боль и ушиб.

Вам завещаю я сад фруктовый

Моей великой души.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Маяковський-лірик ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ