Поетичне вираження любові до землі в поезії Максима Рильського
Коли читаєш вірші Максима Рильського, то ніби йдеш битим шляхом, а навколо розляглися безмежні поля України. Творчість його невичерпна. Кожному, хто діткнеться поезії Максима Рильського, впадає в око палка любов до життя, жагучий потяг до єднання з людьми та природою. Його поезія оспівує духовне багатство трудівника, що оновлює, відроджує, прикрашає свою землю, У творчості поета любов до землі переплітається з почуттями до коханої, з любов’ю до праці.
На білу гречку впали роси.
Веселі бджоли одгули,
Замовкло поле стоголосе
В
Любов поета до рідного краю бринить-виспівує пахощами квіту, дзвінкоголоссям природи. Лірик не просто милується рідними полями, луками, лісами – він бачить на своїй землі людину-трудівника, чия праця продукує добробут і злагоду. Поезія “Троянди й виноград” – це відчуття радості праці і краси:
Із поля дівчина утомлена прийшла
І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати,
За сапку – і в квітник, де рожа розцвіла,
Де кучерявляться кущі любистку й м’яти.
Краса природи рідної землі і творча праця людини можливі тільки за умов миру.
Повернемось до воєнного лихоліття
Ні! Сили на землі нема
І сили на землі не буде,
Щоб потягти нас до ярма,
Щоб потоптати наші груди…
Наша сила – сила народу – в благословенних сторінках історії, в життєдайних криницях цілющої води, в мудрості дружби.
О земле рідна! Знаєш ти
Свій шлях у бурі і негоді!
Стає народ, гудуть мости,
Рокочуть ріки ясноводи..
Образ рідної землі зливається з образом народу – трудівника і захисника. В той же час рідна земля для поета – це природа, яка дає наснагу для роботи, яка милує око під час відпочинку. Поет впевнений, що за будь-якої цивілізації не можна прожити без любові до замріяності полів, таємничості лісів, щебетання пташок. Недаремно у вірші “Діалог” звучить протест проти обмеженості:
Як же так убого ви живете,
Чом так занепали ви, скажіть,
Щоб у дні космічної ракети
Солов’я не в силі зрозуміть?
Поезія Максима Рильського – це життєдайне джерело краси і радості людини, яка живиться соками рідної землі. яка прикрашає рідну землю, яка вбачає своє теперішнє і майбутнє в єдності з рідною землею.