Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського

Природа рідного краю завжди була джерелом натхнення для В. Сосюри і М. Рильського. Та осінні мелодії їхніх віршів вражають особливою красою і витонченістю.
Багряний лист, пожовклі трави,
Мелодій осені краса, –
Так писав про свою улюблену пору року В. Сосюра. Айстри, жоржини – головні герої його творів про природу.
Облітає під вітром жоржина,
Знов печаль на небеснім чолі…
А ось про айстри:
І, щастя квіти запізнілі,
Сумують айстри у саду…
Осінь приносить смуток… Але вірші поета сповнені оптимізму, любові

до життя, І щасливий той, хто “осінь на весну в натхненній пісні обертає”.
У віршах М. Рильського осінні настрої дуже часто переплітаються з прощальними мелодіями кохання.
Яблука доспіли, яблука червоні
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду – і, може, більше не прийду.
Якщо осінь у Володимира Сосюри – це пізні осінні квіти, то у Максима Рильського – це пора плодозбору: “яблука доспіли”, “вже червоніють помідори”, “баштан жовтіє понад яром”, “гнеться дерево від плоду”. І все це – від сприйняття поетом повноти життя.
Красою

сповнена не тільки весна, а й осінь серця:
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
Життєстверджувальні настрої осінньої поезії характерні для обох українських поетів. їхні вірші – щирі, прекрасні. Це вірші відкритих душ, людяних, дивовижно тонких у своїх відчуттях.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Осінні мелодії Володимира Сосюри і Максима Рильського

Categories: Твори з літератури

Links