Поема “Сон” Т. Шевченка – нищівна суспільно-політична сатира на самодержавство
І. Страдницька доля Тараса Шевченка – доля багатостраждальної України (Шевченко – це символ чесності, незламності, самовідданої любові до Батьківщини і священної ненависті до її ворогів).
ІІ. Суспільно-політична сатира на самодержавство в поемі “Сон”.
1. Жахливий контраст між чудовим пейзажем та вакханалією кріпосництва (ліричний герой пролітає над Україною, Росією і бачить, як
Край неба палає, соловейко в темнім гаї сонце зустрічає.
А далі –
Латану свитину з каліки знімають,
А он розпинають
Вдову за подушне,
Єдиного сина, єдину дитину,
Єдину надію! в військо оддають).
2. Картина Сибіру в поемі “Сон” (Сибір – місце заслання політичних ворогів;
Сибіром лякають поміщики кріпаків. Шевченко осуджує деспотію і прославляє
Героїв, які “тяжко караються” в неволі. Образ “катованого вольнодумия”, сміливого борця за свободу).
3. Столиця Російської імперії – Петербург (місто – зосередження царського самодержавства, що гнобило народи. Очолював його “нечистий”, тобто сатрап; пролітаючи над Петербургом, оповідач бачив, як муштрувалися війська і золотом виблискували
4. Самодержавна система не має права на існування (вона антилюдяна, всі російські царі були поневолювачами українського народу, його жорстокими визискувачами. Петра І Шевченко змалював як царя-деспота, “ката” українського народу, “людоїда”, “лукавого”, що будував свою столицю на кістках і крові козаків).
ІІІ. Чого вчать нас твори Тараса Шевченка? (Цінувати волю, свободу, боротися з будь-якими проявами зла і насильства).
(2 votes, average: 5.00 out of 5)