Почуття добрі в поезії А. С. Пушкіна
Є завжди щось особливе шляхетне, лагідному, ніжному, запашному й граціозне у всякому почутті Пушкіна. В. Г. Бєлінський В. Г. Бєлінський точно визначив призначення поезії: “…розвивати в людях почуття витонченого й почуття гуманності, розуміючи під цим словом нескінченна повага до достоїнства людини як людини”. І сьогодні в цьому її святе призначення. А. С. Пушкіна по праву називають чудом росіянці літератури. Його поезія – невичерпне джерело, що, як у казці, напуває “живий водою” усіх, хто доторкається до нього. Увесь світ цінує
Він бачив, що його народ стогне в ланцюгах вікового рабства й жагуче чекає свого звільнення. Пушкіна, друг і натхненник декабристів, ще замолоду в оді “Вільність” з гарячою переконаністю заявив: Хочу оспівати волю миру, На троні вразити порок. Молоді люди знали вірші поета, що дихають волею, і захоплювалися ними. Декабрист М. Н. Паскевич, наприклад, писав, що перші ліберальні думки він “запозичив від читання вільних віршів пана Пушкіна”. До кінця днів своїх Олександр Сергійович Пушкін був непримиренним ворогом самодержавства, захисником народної волі. Недарма у вірші, що підводить підсумок всієї його творчого життя, поет ставить собі в особливу заслугу те, “що в моє жорстоке століття восславил я волю й милість до занепалого призивав”. Неможливо без хвилювання читати дивні вірші А. С. Пушкіна про природу. Це теперішні мальовничі картини. Так і бачиш, як “роняє бор осіннє своє вбрання”, як “лягає на поля туман”, як тягнеться “гусаків крикливих караван”, і місяць “як жовта пляма”, і безліч інших прекрасних картин, начебто намальованих чудовим художником. Як глибока любов поета до всього рідного, національного, близького й дорогого серця російської людини! Ці вірші чудовим образом виховують любов до батьківщини. Прекрасним джерелом для пробудження самих добрих почуттів є вірші про дружбу й любов. Скільки задушевних віршів написав поет, щоб прославити міцну, незмінну дружбу. До глибини душі його потрясла звістка про розгром повстання декабристів, у якому брали участь дорогі його серцю Кюхельбекер, Пущин і багато інших друзів. Він турбується про подальшу їхню долю, підкреслює свою духовну близькість із ними й не страшиться відкрито визнати її перед особою самого царя. З дивної для того років сміливістю поет відправив у Сибір своє послання декабристам: У глибині сибірських руд Зберігаєте горде терпенье, Не пропаде ваша скорботна праця И дум високе стремленье. Так, А. С. Пушкін умів бути вірним і відданим другом.
“, “Я вас любив…” Вони, дійсно, “геній чистої краси”. Ніжні й жагуч, веселі й смутні, вони вчать любити по-справжньому. Уже не одне покоління людей із хвилюванням читає натхненні рядки поета, зігріті поривом гарячого, щирого й чистого почуття. Його вірші співають і сіяють. Вони вийшли з межі свого часу й стали надбанням усіх, хто здатний пережити такого ж самозабутнього, повну щастя любов. У Пушкіна навіть найпростіші, повсякденні почуття описані так, що, читаючи деякі його вірші, дивуєшся життєлюбству, умінню вселяти в людей надію, віру. От, наприклад, цей вірш: Якщо життя тебе обдурить, Не засмучуйся, не гнівайся, У день зневіри упокорся, День веселощі, вір, настане. Серце в майбутньому живе, Сьогодення уныло, Все мгновенно, все пройде, Що пройде, то буде мило. Вірш написаний в 1825 році. А рік цей для поета був “рік унынья”. Так хіба можна все перелічити? Строгі й глибоко моральні, веселі, часом бешкетні й не дуже скромні добутки поета здебільшого не тільки дивний пам’ятник людського духу й невичерпне джерело насолоди, але й “школа життя”, у якій учать “почуттям добрим”. І поки “живий буде хоч один пиит”, не забудеться творчість Пушкіна. Тому що тим і відрізняється багатство духовне від матеріального багатства, що чим більше його витрачають, тим більше воно стає.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)