По драмі Лесі Українки “Лісова пісня”
У чому зміст людського життя? Яким воно повинне бути? Що треба для того, щоб життя було повноцінної, щасливої, правильної? Ці питання є синонімічним відгомоном головної проблеми драми-феєрії “Лісова пісня”. Щоб відповісти на них, треба мати неабиякий життєвий досвід, уміти любити, прощати й вірити. Цей віра – гімн єднання людини й природи, це щира пісня про велич духовного, про запопадливість людини на щастя, про складні болісні шляхи кнему.
Драма створена На багатій щедрій основі української міфології, усної народної Творчості, що
У чому ж головний конфлікт драми, де той ключик, що дає можливість осягти: чому щастя – це зрада? Давайте згадаємо початок добутку, коли пробуджена грою Лукаша на сопілці, Манка говорить: “Весна ще так ніколи не співала, як тепер”. Проста, але чарівна мелодія викликає в неї інтерес виконавцем. “Він, імовірно, гарний!” – думає вона. Краса пісні в її уяві не може не поєднуватися із вродою юнака. Отже, цим самим поетеса піднімає силу мистецтва, що здатно розбудити до життя навіть сили
Духовна краса казкової дівчини проявляється у всьому: у любові до природи, у баченні краси, у шанобливому відношенні до старших, готовності принести себе в жертву заради щастя інших, в умінні прощати й вірно любити
Мене вражає її безпосередність і чистота любові до Лукашу:
Ти сам для мене мир, миліше, краще, Чим той, що дотепер знала я
Саме заради любові Мавка знімає свій чудовий одяг і одягає простій, буденне вбрання, працює в господарстві Лукаша, догоджає його сварливій матері, ріже руку серпом, щоб не знищити “красу” русалки Полевой. Як же треба любити, навіть уміти любити! Чи потрібна ця любов Лукашу, чи оцінив самопожертву вільної від буденних проблем Мавки? Думаю, що немає! Напевно, Лукаш, маючи музичне дарування, не має люблячого серця, щирих почуттів! Тому й одружується з Килиною, що має багате придане. Знову майно, знову соціальна залежність і невірність. Лукаш “сам і себе Не розуміє”, що творить
ЧиТреба дівчині мстити за знівечену долю, за зраду? Ні, Мавка не здатна до помсти. Яка шляхетність, яке великодушність! Це і є та духовна краса, який так бракує нам сьогодні. Мавка вчить нас бути безкорисливими, робити добро навіть тим, хто робить зло. Лукаш, на мою думку, наніс їй образу, ранив у саме серце своїм зрадництвом і був покараний вовкулакою! Але в найтяжчу хвилину Мавка допомагає Лукашу: звільняє його з підземелля, повертає людська подоба. З яким же почуттям дивився вовкулака Лукаш на Мавку. Може, настане час, і той, хто робив зло, зрозуміє своє падіння, стане добріше. Тому що людяне, творче, світле не може бути назавжди втрачене вчеловеке.
“Лісова пісня” – це конфлікт між покликанням людини, що дає йому Природа від народження, і сутністю його у відповідних соціальних умовах, між красою й повсякденністю, між добром і злом. Пізніше ці проблеми знову знайдуть своє розкриття. Саме до них звернеться Ліна Костенко у своєму добутку ” Маруся Чурай “. Знайомі мотиви, знайомий сюжет, знайомі почуття?! “Любов – це, люди, справа непідсудне. На все століття. Любов любов’ю, а життя важка. Не люби нікого, це – лихо. Неровня душ – це ще гірше, ніж майно. Моя любов досягала піднебіння. А Григорій ходив ногами по землі”. Так оцінила вічне почуття любові Маруся Чурай. Нічого зайвого – усе коротко.
Всім людям хочеться мати таке світле почуття, як любов. Але сьогодні панує образа за нашу молодь, що “поважає” нічні бари, легковажно ставиться до почуттів іншої людини. Фізична близькість заміняє духовну. Напевно, сьогоднішньому поколінню треба навчитися любити, як Мавка.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)