ПЛАН – З ДАВНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ
З ДАВНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ПЛАН
“Слово про похід Ігорів” – пам’ятка світової літератури
I. Жанр твору. (Більшість дослідників визначають “Слово…” як ліро-епічну поему. В ліро-епічній поемі порушуються важливі проблеми минулого, сучасного і майбутнього (епічна складова). Її дія розгортається на основі важливих реальних подій, має сюжет і чітко виражені характери. Погляд на ці події подається з позиції автора (лірична складова).)
II.”Слово про похід Ігорів” – пам’ятка світової літератури.
1.Історія відкриття
2.Основні гіпотези авторства. (Суперечки виникли і з приводу авторства “Слова…”. Існує гіпотеза, що твір написаний учасником чи свідком походу. Хоча ким саме, на сьогодні вважається невідомим. Так, деякі вчені припускають, що твір написаний великим київським князем Святославом, оскільки і “золоте слово” цього героя, і ідейна позиція автора збігаються. Дехто з учених приписує авторство поеми Біловодові Просовичу, якого згадано в Київському літописі якраз у тому місці, де йдеться про похід князя Ігоря. Інші називають автором “Слова…” легендарного Ходина, ім’я якого присутнє в тексті пам’ятки. Російський дослідник Б. Рибаков переконаний, що автор – київський тисяцький Петро Бориславович. Іван Вагилевич та Василь Яременко наполягають, що автором міг бути старець Ян, він же – чернець Вишатич. Але найбільш переконливою слід вважати гіпотезу Леоніда Махновця та Степана Пушика: автор “Слова…” – брат княгині Ярославни, галицький князь Володимир Ярославович. Але все це лише припущення. Безперечно, автор – спостережлива людина, яка неодноразово бувала в ратних походах. Серед можливих авторів дослідники “Слова…” називали і давньоруського книжника з Галича Тимофія, співця Митусу, який вижив після поразки дружини князя Ігоря.
Не викликає сумнівів те, що автор “Слова…” – людина високоталановита, освічена, чудово знає історію, легко орієнтується в політичних перипетіях як свого часу, так і часу минулого, цінує світову літературу й духовну спадщину власного народу, докладно називає всі подробиці військового побуту, знає тактику ведення бою, зброю.)
3.Історична основа “Слова…”. (В основі повісті – історична подія XII століття – невдалий похід на половців сіверського князя Ігоря.
Князь Ігор йшов до Дону, щоб там “копіє приломити” – “відновити кордон землі на річці Дон” та “пошукати града Тьмуторокані”. Цей самовільний похід князя Ігоря був невдалим. Саме на прикладі цієї невдачі автор закликає князів до солідарності. Невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців відбувся навесні 1185 року, а вже у 1187 році об’єднані дружини князів здійснили успішний похід.)
4.Особливості стилю “Слова…”. (Як вже згадувалося, автором слова була людина талановита. Цим можна пояснити своєрідний стиль твору, що свідчить про високий рівень майстерності його автора.
Найхарактернішою рисою стилю є складний символізм.
Часто для змалювання якогось явища використовується певний образ, що стає символом. Так, зозуля – символ охопленої тугою жінки; ворон – символ горя, нещастя; сокіл – символ доброго молодця, витязя; сонце, місяць – символи князів руських тощо.
У розповіді про поразку битва символічно зображується як пир, на якому п’ють криваве вино: “Тут пир докінчили хоробрі русичі: сватів напоїли і самі полягли за землю Руську”.
Бояри оповідають Святославові про похід: “Два соколи злетіли з батьківського золотого престолу пошукати міста Тмутороканя або напитися шоломом Дону. Вже обом соколам крильця пообрізувано шаблями поганих, а самих закули в залізні кайдани. Потемніло третього дня, обидва сонця примеркли, обидва кармазинові стовпи згасли. На річці Каялі пітьма закрила світло. Вже узяла гору відважна слава над доброю, вже вдарило відважно на волю, вже кинувся Дів на землю”.
Автор використовує у поемі й інші засоби символічного зображення – “знаки” – сни, передчування, зловісні віщування майбутнього (сон Святослава, в якому автор оперує розповсюдженими зловісними сновидами – “чорною ковдрою” (чорна барва – зла ознака), “синім вином, з горем мішаним” (мутне вино – зла ознака), “перлами” (ознака сліз), криком гайворонів, саньми (символ смерті), у сні князя з “золотоверхого терему” падає додолу вершок даху (ознака смерті).
Всі частини твору об’єднує образ-символ Руської землі.)
5.Переклади та переспіви “Слова…” іноземною мовою та українською. (Доказом світового рівня давньої літературної пам’ятки є цікавість до неї митців всього світу. Від початку XIX ст. і до наших днів “Слово про похід Ігорів” близько сотні разів перекладалося та переспівувалося різними мовами. Понад п’ятдесят перекладів – російськомовні (В. Жуковського. А. Майкова, М. Заболоцького, Д. Лихачова, М. Рилєнкова та ін.).
Білоруською мовою поему переклали М. Богданович і Янка Купала, грузинською – С. Чиковані, абхазькою – Д. Гуліа, вірменською – В. Вагулі.
У Японії видано п’ять різних перекладів “Слова…”. Є переклади твору китайською, норвезькою, болгарською, англійською, польською, чеською, сербською, словенською, німецькою, французькою, іспанською, данською, єврейською, башкирською, казахською, карельською, татарською, узбецькою та іншими мовами. Українські переклади та переспіви твору починаються з сорокових років XIX ст.
Багато видатних українських митців зверталися до перекладу “Слова про похід Ігорів” – Маркіян Шашкевич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Максим Рильський, Павло Тичина та ін. І кожен геніальний переклад ставав ніби окремим твором.)
6.Вплив “Слова…” на музику, скульптуру та живопис. (“Слово…” завжди привертало до себе увагу не тільки майстрів художнього слова. Російський композитор О. Бородін написав оперу “Князь Ігор”, М. Лисенко, український, створив композицію “Плач Ярославни”, Гнат Хоткевіч – інсценізацію.
“Слово…” вплинуло і на майстрів живопису, графіки, скульптури: В. Касіяна, Г. Нарбута, В. Васнецова, М. Рєріха, В. Фаворського. Це свідчить про популярність цієї літературної пам’ятки та близькість почуттів її героїв серцям усіх мешканців земної кулі.)
III. Ідея “Слова…” – запорука його вічного життя. (Ідея “Слова…” – заклик до об’єднання руських земель, щоб захистити їх від іноземного поневолення. Ця ідея завжди була актуальна у всіх народів в усі часи. І, як ніколи, актуальна в наш час у нашій країні. Щоб зберегти державу, потрібно робити це усім разом. Заклик до єдності у “Слові…” буде запорукою його вічного життя.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)