ПЛАН – Б.-І. АНТОНИЧ, О. ТУРЯНСЬКИЙ
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ
Б.-І. АНТОНИЧ, О. ТУРЯНСЬКИЙ
ПЛАН
Утвердження незнищенності матеріальної дійсності та духу у поезії Б.-І. Антонича “Пісня про незнищенність матерії”
I. Особливості творчої манери Б.-І. Антонича. (Творчість Антонича споріднена з фольклором, він звертався у власних віршах до слов’янської міфології, старозавітних переказів, канонічних Євангелій і навіть апокрифів. Б.-І. Антонич сприймає Святе Письмо як джерело власного світогляду й широко використовує його в своїй міфотворчості.)
II.
III. Символіка образів вірша. (Згущення символів в одному творі
1.Образи-символи в поезії. (Вітер – символ духу, дихання Всесвіту; шкоди, руйнації і водночас оновлення.
Вітер – конкретне вираження однієї з основних стихій світобудови – повітря.
Потоп – символ покарання, очищення, народження нового життя. Потоп має декілька символічних значень: правдивий Божий суд за злочини роду людського; кінець гріховного існування істот; застережний голос Творця; надія на створення кращого світу; велика руйнівна сила, що знищує все навколо; спасіння праведного людства і його зустріч з Богом; смерть, загибель, нівечення, занепадання всього живого на деякий час, страждання й муки, катастрофа для всього людства.
Камінь – символ буття, означає міць і гармонійне примирення із самим собою; у християнстві – один із символів Ісуса Христа; у фольклорі, літературі – символ непорушності, міцності, водночас жорстокості, суму, душевного болю і відчаю; основи світу; Місяця.
У фольклорі, літературі камінь символізує також душевні муки.
Білий камінь – символ першосвіту, який зустрічається в багатьох жанрах усної народної творчості – думах, колядках, легендах тощо.)
2.Зміст філософських поглядів поета. (На переконання Б.-І. Антонича, життя – це поєднання протилежностей: щось завжди руйнується, а щось – оновлюється (символи вітру, потопу). І цей цикл повторюється вічно. У житті людина повинна прагнути до самопізнання, гармонії з самою собою, непорушно і твердо стояти на боці добра, вічних законів буття (білий камінь). Пошук істини – така само важка справа, як пошук цвіту папороті, що розквітає, за народними переказами, раз на сто років. Кажуть, що той, хто його знайде, матиме величезну силу й багатства. Можливо, поет хоче переконати у тому, що людина, яка зрозуміла сенс буття і знайшла своє місце у світі, непереможна; духовна людина – багата. Життя – це поєднання матеріального й духовного. Дух – незнищенний: він просто може перейти з однієї форми в іншу (і тіло стане вуглем, з пісні буде попіл). І цей незнищенний дух і є життя.
Людська доля трагічна: людина народжується, щоб померти. Людина мудра сприймає цей факт без страху. Вона оптимістично дивиться на світ, бо в ньому панує народження. І себе поет називає мудрим лисом.)
IV. Ставлення автора до майбутньої загибелі цивілізації. (Майбутню загибель цивілізації письменник бачить як момент вічного процесу творення і нищення:
Прокотяться, як лава, тисячні століття,
Де ми жили, ростимуть без наймення пальми
І вугіль наших тіл цвістиме чорним віттям,
Задзвонять в моє серце джагани в копальні.)
V. Ознака міфу у творі. (Антонич використовує у своїй “Пісні…” одну з характерних ознак міфу для побудови картини Всесвіту – перетворення: “лежу, мов мудрий ліс, під папороті квітом і стигну, і холону, й твердну в білий камінь”, “І вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям”.)
VI. Поезія “Пісня про незнищенність матерії” – зразок сюрреалістичного мислення. (У “Пісні про незнищенність матерії” знаходимо ознаки сюрреалістичного мислення митця. Наприклад, ускладненість образної структури вірша, сполучення уяви і реальності, матеріального і духовного, вічного і скороминучого, свідомого і підсвідомого, миттєвого та вічного (“годин, комет і листя безперервний лопіт”). Неочікувані складні асоціації та метафори, властиві поезії Антонича, прагнення осягнути нескінченне і вічне також притаманні сюрреалістам.)
(2 votes, average: 4.00 out of 5)