“Пісня про Гайавате” (1855) Генрі Лонгфелло
“Пісню про Гайавате” Г. Лонгфелло створив на основі фольклору індіанців. Він мріяв про єдині американські нації, у якій люди не будуть розділеними, згідно кольору шкіри, тому індійські легенди про доброго богатиря Гайавате Лонгфелло вважав американськими національними легендами. Індійський фольклор сприймався американськими романтиками як одне із джерел розвитку сугубо американської культури, що на відміну від британської, поєднує в собі пісні й легенди не тільки колишніх англійців, шотландців, ірландців, німців, французів і голландців,
Образ Гайаваты є історичним. Цей “індійський Христос” жив у ХV ст. і був одним з вождів північноамериканських жителів. Індіанці вважали, що Гайавата походив від богів, був їхнім посланцем, тому в легендах і піснях про нього так багато фантастичних елементів, починаючи від надлюдської фізичної сили человекобога, і закінчуючи його ж незвичайною мудрістю (при житті Гайавата встиг зробити безліч винаходів, які істотно поліпшили життя його народу ).
Лонгфелло осмислює фігуру Гайаваты в романтичному ключі:
Як і всякий романтик, Лонгфелло модифікує дійсність відповідно до власного морально-естетичного ідеалу. Ідеалізованого життя ірокезів повинен прийти кінець, тому що в Америку наближаються кораблі з білими поселенцями. Лонгфелло згадує про криваві розправи з індіанцями, але не це є головним для нього. Головним є заповіт Гайаваты, що, відходячи на небо, заповість своєму народу не чинити опір християнам. Апофеозом прийняття християнства індійськими племенами завершується поема