ВАША СИЛА ТІЛЬКИ В ЗГОДІ, А БЕЗСИЛЛЯ – В ВОРОЖНЕЧІ – Генрі Лонгфелло. “Пісня про Гайявату”

Уроки зарубіжної літератури 6 клас

Урок 7

ВАША СИЛА ТІЛЬКИ В ЗГОДІ, А БЕЗСИЛЛЯ – В ВОРОЖНЕЧІ

Тема: Генрі Лонгфелло. “Пісня про Гайявату”.

Всі ми виліплені з одної глини, тому нам необхідно бути милосердними та справедливими.

Г. Лонгфелло

Мета: презентувати надзвичайний світ і самобутню культуру, звичаї та традиції давніх індіанців, особистість Г. В. Лонгфелло, розвивати образне мислення та зв’язне мовлення учнів, вміння слухати, виразно читати ліричні твори, міркувати над прочитаним.

Обладнання та матеріали:

карта Північної Америки, портрет Генрі Лонгфелло, виставка його книг та ілюстрацій до творів, фотоматеріали (племена індіанців).

Тип уроку: позакласне читання.

Хід уроку

1. Повідомлення учнів про відкриття Америки (із зверненням до карти).

Матеріал для повідомлення ХV – ХVІІ століття називають іноді ще епохою великих відкриттів.

У цей період багато чого змінилося у житті людей. Завдяки зробленим у цей час так званим Великим географічним відкриттям посилилися контакти між різними народами. Виникли зовсім нові мистецтво та культура.

Великими географічними відкриттями можна вважати

всі найбільш значні відкриття у історії людства. Але традиційно до них відносять лише ті, що були зроблені європейцями з XV століття до середини XVII століття – за 300 років (цей період і називають епохою географічних відкриттів).

Причин для виникнення цих експедицій було декілька.

У першу чергу це був, звичайно, пошук нових торговельних шляхів, особливо до Індії – країни, на думку європейців,

Найбагатшої у світі. До того ж з’явилися міцні кораблі, які вже можна було використовувати для океанських плавань.

Але найголовнішою причиною, напевно, була та обставина, що людство нарешті визріло для того, щоб ознайомитися з Землею та її невідомими світами – адже на той час на карті нашої планети було ще багато так званих “білих плям” (тобто невідомих європейцям земель).

Усе це й спонукало європейців здійснювати подорожі, під час яких мандрівники знаходили нові, не відомі раніше світи – і заносили їх на карту.

Так були відкриті Америка, Австралія, Берингова протока, що розділяла Азію та Північну Америку, морський шлях навколо Африки у Індію та Індокитай.

Відкриття Америки Христофором Колумбом. Наприкінці XV століття деякі вчені прийшли до висновку, що Земля має форму кулі. Втім, багато хто з людей не сприйняв цієї інформації.

Христофор Колумб (1451-1506) вирішив це перевірити. “Отже, якщо весь час плисти не на схід, а на захід, усе одно припливеш туди, куди тобі потрібно?” – так подумав Христофор Колумб і на основі цієї ідеї розробив свій проект навколосвітньої подорожі до Індії.

Увесь його екіпаж складався з 90 чоловік (в основному, злочинців). Через декілька місяців плавання Колумб пристав до невідомого острова – це був один з Багамських островів. Колумб назвав його Сан-Сальвадор. Саме цей день – 12 жовтня 1492 року – і вважається днем відкриття Америки.

Утім, Колумб не був першовідкривачем Америки: за сотні років до нього сюди неодноразово запливали вікінги. А найпершими європейцями, що побували тут, були Ейрік Рауді та його син Лейф Еріксон – вікінги, які досягли цих берегів ще у Х – ХІ століттях. Але про їх подорож у Європі ще не знали.

Американські індіанці – корінне населення Америки (із зверненням до фотоматеріалів).

Вважається, що перші люди почали поселятися в Америці приблизно 11 тис. р. до н. е. Ці люди перетнули Берингову протоку, розійшлись із далекої Півночі і розселилися по всій території Північного та Південного Американського континенту. Ці люди відомі нам як американські індіанці, корінні американці чи корінне населення Америки. Вони розвинули велику різноманітність культур і стилів життя.

Мореплавець Христофор Колумб назвав їх індіанцями, оскільки вважав, що відкритий ним континент – Індія.

Американські індіанці – переважно невисокі на зріст, фізично розвинені, смагляві, чорноволосі та темноокі люди – не були на той час єдиним народом: жили окремими племенами, розмовляли різними мовами, мали різні традиції та вірування, особливі військові союзи для захисту інтересів племені. Індіанці – діти природи – прекрасні мисливці та вояки у ті часи були далекі від сучасного розуміння цивілізації у житті та побуті.

2. Бесіда.

– Які асоціації виникають у вас, коли чуєте про індіанців?

– Про які їх звичаї та традиції ви знаєте?

– Із яких джерел ви дізналися про це?

– Назвіть відомі вам індіанські племена. (Альгонквіни, крі, Оттава, гурони, ірокези, могікани, шауні (текумсех), чірокі (черокі), чоктау, лемент, ноупвел, натчези, семіноли, блекфут, чеєни, команчі, пано, сіу, чінук, тінгіт, чімшиан, апачі, навахо, пуебло, копі, мохаве, шуиіон, майя, тольтеки, ольмеки, ацтеки, кіче, інки (кечуа, аймара), гуарані, мапуче).

– Що означає, на вашу думку, вислів “Вийти на стежку війни”?

– Що ви знаєте про вірування давніх індіанців?

– Які художні твори про індіанців ви читали? Як у них зображено корінне населення Америки?

3. Слово вчителя про Генрі Лонгфелло та історію написання “Пісні про Гайявату”.

Матеріал до слова вчителя

Слава до Генрі Лонгфелло (1807-1882) прийшла іще за життя. На батьківщині його книги видавалися мільйонними накладами – для видавничої практики XIX століття це було неймовірно! Вірші Лонгфелло були перекладені вісімнадцятьма мовами! Українською мовою “Пісню про Гайявату” перекладали Панас Мирний, Олександр Олесь, Костянтин Шмиговський, Іван Драч.

Генрі Водсворт Лонгфелло народився у 1807 році у Портленді, невеличкому портовому містечку на північно-східному узбережжі Америки. В історії його роду по материнській лінії були предки, які 1632 року одними з перших прибули до берегів Нової Англії (як називали тоді Америку) і стали її засновниками. Митець отримав чудову освіту в приватних школах та одному з найкращих коледжів того часу – Боудойнському. У студентські роки Лонгфелло виявив надзвичайні здібності щодо гуманітарних наук.

Одразу після закінчення коледжу йому запропонували місце професора кафедри іноземних мов! На той час письменник вільно володів шістьма мовами і читав іще чотирма! Тоді ж він уперше відвідав Європу, що здавна приваблювала його як найбагатша скарбниця давньої культури, мудрості й краси.

У Сполучених Штатах, на відміну від Європи, не було ані багатовікової традиції, насиченої політичними подіями історії, ані давньої фольклорної спадщини. Тому Лонгфелло взяв на себе місію “заповнити прогалини” у культурному просторі свого народу. Наполегливо досліджуючи історичні, етнографічні та фольклорні матеріали, спілкуючись із індіанськими громадськими діячами, письменник збирав матеріали для майбутньої поеми, що принесла йому світову славу, – “Пісні про Гайявату”. “…Я написав її, – згадував Лонгфелло, – на основі легенд, які панують у середовищі північноамериканських індіанців. У них йде мова про людину дивного походження, яка була послана до них, щоб розчистити їхні річки, ліси й риболовні місця і навчити народи займатися мирним ремеслом. У різних племен вона була відома під різними іменами… Найбільш поширене – Гайявата, що означає – пророк, учитель… У цю стару оповідь я вплів інші індіанські легенди. Описувані події відбуваються в країні оджибвеїв, на південному березі Верхнього озера, між Мальовничими скелями і Великими пісками”.

Гайявата в міфології ірокезів – легендарний вождь і пророк. Він дав своєму народу писемність. Гайявата виступав проти родових усобиць, через що йому доводилося переборювати опір злого божества, людожера Атотархо. Життя Гайявати сповнене незгод; він людина величезної волі і великої державної мудрості.

4. Виразне читання уривка “Люлька Згоди” (за хрестоматією).

4. Словникова робота.

Перст, цибух, поквана, сарна, казарка (за словником у хрестоматії).

5. Відповідь на запитання після тексту.

6. Узагальнення.

У розділі “Люлька згоди” Гитчі Маніто звертається до ворогуючих племен із закликом припинити кровопролиття та зупинити взаємну ворожнечу. Великий Дух поклав на Гайявату місію установити мир і згоду між індіанськими племенами. Великий Дух зробив величезну люльку і закурив її. Дим струменів над людьми.

Гитчі Маніто сказав людям, щоб вони зробили з цього красивого каменю люльки згоди і ніколи більше не здіймали томагавк або ніж один на одного.

Основна думка поеми: людина – вище створіння природи, її неможливо перевершити ні за розумом, ні за мудрістю. Вона завжди перемагає в боротьбі зі злими силами природи – лиходіями та чарівниками. Гайявата в поемі Лонгфелло – це людина, що втілює чесність, справедливість, мудрість, але й божество, герой народних легенд, що володіє надприродною, магічною силою, яку він звертає на благо свого народу.

В образі Гайявати поет втілив волелюбність індіанців, їхню відвагу і мужність, людяність і любов до світу.

8. Домашнє завдання.

1. Прочитати статтю підручника “Боги та герої Давньої Греції” (с. 20).

2. Індивідуальні повідомлення про олімпійські ігри, чудеса світу, що розташовані у Греції.

3. Творче завдання (за бажанням): намалювати ілюстрацію до одного з давньогрецьких міфів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

ВАША СИЛА ТІЛЬКИ В ЗГОДІ, А БЕЗСИЛЛЯ – В ВОРОЖНЕЧІ – Генрі Лонгфелло. “Пісня про Гайявату”