Переказ змісту роману Дитера Нолля “Пригоди Вернера Хольта”
У романі Дитера Нолля (род. в 1927 р.) “Пригоди Вернера Хольта” дія триває біля двох років. Воно почато в пору, коли гітлерівські війська вже відступали на всіх фронтах другої світової війни, і завершується в дні повного розгрому рейха. Початок свідомого життя героя, 16-літнього підлітка, кинутого зі шкільної лави в горно війни, збігається із крахом нацистського панування. У романі оголюється розрив між ілюзорним поданням героя і його однокашників про можливості перемоги й реальним положенням справ
Хольт повний спраги самоствердження,
Пізніше, у розмові зі своєю приятелькою Утой Барним, батько якої був розстріляний за спробу здатися в полон радянським військам, він не хоче й не може погодитися з її думкою про приреченість фашизму. Але під час цієї розмови в його очах встає бачення: “Фосфор, жахливі рани, що обвуглилися тіла”. Він не вірить і фрау Цише, коли та натякає йому на характер діяльності свого чоловіка, одного з організаторів знищення “неарійців” у табірних печах. Але слова фрау Цише викликають у ньому спогад про міркування Ути. Під кінець, коли вже неможливо стає відганяти від себе правду, ці факти й думки спливають у свідомості Вернера всі відразу, обступають його з усіх боків, множаться, багаторазово підсилюються тим, у чому йому самому доводиться приймати участь
Хольт тягнеться до правди й боїться її: “Не треба піддаватися! Одне нашаровується на інше, це як що поступово збільшується навантаження, немов доля хоче мене випробувати…” Він хоче бути сильним, самостійним, твердим, але думає, що люди “неспроможні противитися життя” і йдуть “по передвіщеному шляху”. Він почуває, як грунт іде в нього з-під ніг, і в страху перед новим наказує собі бути вірним старому, “не виляти”. Він думає, думає, він не може не думати – і зізнається своєму однокашникові Гомулке: “. . .саме тому, що в мене нещасна схильність усе розкладати й розчленовувати на частині, я заздрю тим, хто фанатично вірить. Я щосили намагаюся стати фанатиком”. Остання розпачлива й безуспішна спроба удержати в собі віру в гітлерівську Німеччину: “Вистачить самокатування! Знайти уявлювану крапку. .. упитися в неї очами – і вперед! .. марш!”
Розгублене: “Немає мірила”, і вже зовсім гамлетівське: “Хід часу розладнався!” Хольт втрачає споконвічну цілісність подань, оказавшихся помилковими, і впадає в “розпадання внаслідок сумніву”, без якого немає шляхи до нової, щирої цілісності поглядів. Він переживає також моральну еволюцію у відносинах з людьми, починає розуміти, чим відрізняється теперішня дружба від її імітації, що таке сьогодення мужність, що означає щира любов