Переказ змісту твору Лермонтова “Казка для дітей”

В “Казці для дітей” ( 1839-1840), поемі, що Лермонтов тільки почав, намечалось ще більш рішуче подолання демонізму. Але ні герої її, ні сюжет не визначилися. Уривок примітний прямою заявою, що автор звільнився від захоплення демонічною натурою: “Меж інших бачень, Як цар,. німий і гордий, він сіяв Такий волшебиосладкой красотою, Що було страшно… і душу тоскою Сжималася – і це дике марення Переслідувало мій розум багато років… Але я, розставшись із іншими мріями, И від нього відскіпався – віршами!”. Звільнення від демонізму ні в найменшій

мері не тягло, до примирення з дійсністю. У дванадцятій строфі “Казки…” дається різко негативна характеристика сучасного суспільства, що завершується підсумковим висновком: “Скрізь обман, шаленість иль страданье”. Але демонічна натура, що протистоїть такої дійсності, позбавлена тепер ореола величі

Відхід від демонізму, як він намічений в “Казці для дітей” і, ще раніше, в “Сашке”, не має нічого загального з виправленнями, зробленими в останніх двох редакціях “Демона”. Ніякого прагнення до примирення з небом, ніякого ослаблення заперечення навколишнього тут немає. Не можна,

нам здається, погодитися з Д. Е. Максимовым, що думає, що, переборюючи демонізм, Лермонтов продовжує абстрактно-романтичне твердження пафосу волі. Це невірно, якщо мати на увазі перспективу подальшого розвитку Творчості поета, логікові цього розвитку. Подолання демонізму було наслідком наполегливого прагнення Лермонтова глибше проникнути в об’єктивні тенденції розвитку дійсності й приводило до усе більше послідовного реалізму, хоча, звичайно, він залишався вірний своєму “улюбленому ідеалу”.

При всій своїй незавершеності “Казка для дітей” виділяється навіть серед інших замечательнейших створень Лермонтова якоюсь особою, майже графічною чіткістю думки й самого вірша й свідчить про те, які величезні творчі потенції загинули з передчасною смертю Лермонтова. Недарма Бєлінський прямо вважав, що “Казка…” – “краще, саме зріле з його добутків”, у якому “стих піднімається до дивної художності

Але не так легко було “відскіпатися віршами” від захоплюючої величі демонізму. У творчості Лермонтова стосовно його центрального образа, образу Демона, постійно борються дві тенденції – зображення, що неприпиняється, його трагічної величі (всі редакції “Демона”) і прагнення перебороти демонізм (“Маскарад”, “Сашка”, “Герой нашого часу”, “Казка для дітей”). Жодна з них не могла перемогти, тому що обидві минулі обумовлені станом російського суспільства: неможливість виявити в дійсності 30-х років реального соціального носія протестуючого початку змушувала знову й знову звертатися до образа Демона, разом з тим устремління до діючої боротьби з пануючим суспільством приводило до його розвінчанню

У підсумку численних досвідів у жанрі поеми спершу дуже близьких до творчості ряду попередньому Лермонтову письменників, насамперед Пушкіна, Рилєєва й Байрона, потім усе більше самостійних, поет створив чотири поеми, що ввійшли завдяки своїй художній досконалості в ряд класичних добутків росіянці й світовій літературі: “Пісню про царя Івана Васильовича, молодого опричника й відважного купця Калашникова”, “Мцыри”, “Утікача”, “Демона”. Історична “Пісня…”, написана в народному стилі, і романтична поема “Мцыри” дали образи могутніх героїв, з усією силою страсті стверджуюче право на любов (Кирибеевич), що борються за свою честь (Калашников), за волю (Мцыри). Ці герої втілили сподівання передових представників російського суспільства 30-х років XIX століття, що залишилися вірними високим суспільним ідеалам декабристів і у важкі роки миколаївської реакції


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Переказ змісту твору Лермонтова “Казка для дітей”

Categories: Нові твори

Links