Переказ поеми Твардовского “Теркин на тім світлі”
Убитий у бої Теркин є на те світло. Там чисто, схоже на метро. Комендант наказує Теркину оформлятися. Обліковий стіл, стіл перевірки, кромішній стіл. У Теркина вимагають атестат, вимагають фотокартку, довідку від лікаря. Теркин проходить медсанобработку. Усюди покажчики, написи, таблиці. Скарг отут не приймають. Редактор “Гробгазеты” не хоче навіть слухати Теркина. Ліжок не вистачає, пити не дають…
Теркин зустрічає фронтового товариша. Але той начебто не радий зустрічі. Він пояснює Теркину: інший світів два – наш і буржуазний. І
Товариш показує Теркину Військовий відділ, Цивільний. Тут ніхто нічого не робить, а тільки керують і враховують. Ріжуться в доміно. “Якісь члени” обговорюють проект роману. Відразу – “полум’яний оратор”. Теркин дивується: навіщо все це потрібно? “Номенклатура”, – пояснює друг. Друг показує Особливий відділ: тут загиблі в Магадані, Воркуті, на Колимі… Керує цим відділом сам кремлівський вождь. Він ще живий, але в той же час “з ними й з нами”, тому що “при житті сам собі пам’ятники ставить”. Товариш говорить, що Теркин може
…І отут він чує крізь сон: “Рідкий випадок у медицині”. Він у госпіталі, над ним – лікар. За стінами – Війна… Наука дивується Теркину й містить: “Жити йому ще сто років!”
О. В. Буткова