Патріотична та громадянська лірика І. Франка
Поетична спадщина Івана Франка досить різноманітна і за своїми темами, і за формами. Поезія була для нього вираженням громадсько-політичних ідеалів, зброєю боротьби проти експлуататорів, щоденником, який відображав роздуми поета про долю рідного народу. Своє життєве кредо Франко висловив у передмові до збірки “Із літ моєї молодості”: “…скрізь і завжди у мене була одна провідна думка – служити інтересам мого рідного народу та загальнолюдським поступовим, гуманним ідеям”.
Іван Франко був відданим патріотом своєї землі,
Народнопісенні традиції розвинув Франко у циклі “Веснянки”. Прихід весни, перемога її над морозами і сніговіями збіглися із довгожданими суспільними змінами. Кожен вірш циклу сприймається як мрія про оновлення людського життя, а ліричний герой готовий віддати життя за кращу долю:
Люди, люди! Я ваш брат, Я для вас
Гей, брати! В кого серце чистеє, Руки сильнії, думка чесная – Прокидайтеся! Вірш “Сідоглавому” Іван Франко написав у відповідь Юліану Романчуку, який звинуватив письменника у відсутності громадянського патріотизму. Псевдопатріотизму українського панства в поезії протиставляється щира й велика любов до України. Франко говорить, що йому, як істинному патріоту, болить її горе і страждання.
Поезія Франка надихала на боротьбу, закликала до бою, вселяла віру в перемогу. Поет завжди думав про свій народ, про його майбутнє. Він закликав українців: Єднаймося, братаймося В товариство чесне. Най братерством, Щирими трудами Вкраїна воскресне!