Папуга і Маша (таір-оповідання за даним сюжетом)
Сюжет
На балкон до моєї подруги залетів папуга. Мабуть, він вилетів у кватирку з чиєїсь квартири і заблукав. Маша дала птаху притулок. За кілька днів папуга захворів, і дівчинка поїхала з ним до ветеринара. Птах почав чхати, тому допомога лікаря була потрібна Ветеринарний лікар, як виявилося, знав цього папугу. “А, це знову ти?” – “Привіт! Я Гера!”
Твір
Одного разу мені зателефонувала моя подруга Маша і сказала:
– Вітаю! Ти вільна? Приходь до мене, на тебе чекає сюрприз.
Відразу прийти я не могла: ми з мамою чистили
– І шо за сюрприз? Щось цікаве? – запитала я.
– Привіт, це я! – почула я звідкись згори.
– А це у тебе хто” – здивувалася я
Але замість відповіді Маші знов почула досить чудний голос:
– Я – Гера.
– У тебе, Машо, що, папуга оселився? – я здивовано глянула на подругу.
Її сірі очі з пухнастими віями лукаво усміхалися. Здавалося, її ластовиння на обличчі теж сяяло посмішкою. Маленький кирпатий носик кумедно зморщився. Звичним рухом руки вона скинула з лоба пасмо
Виявилося, що чийсь папуга залетів на Машин балкон. Мабуть, він випурхнув у кватирку, а дорогу назад забув.
Він нахабно походжав поручнями балкону і не думав тікати. Тоді Маша запросила його у кімнату, на що він і дзьобом не повів. Ате нікуди дітися – не на балконі ж ночувати! Незабаром він освоївся у кімнаті, усівся на кришталевій вазі, що стояла на серванті, і вигукнув:
– Я – Гера!
Ніч минула благополучно. Вранці папуга почав чхати. На сімейній нараді вирішили звернутися до ветеринара. Маша постелила у коробку з-під торта клаптик тканини, посадила туди папугу і поїхала до ветлікаря. Побачивши людину у білому халаті, папуга перекинувся на спинку, задер ноги і заплющив очі:
– А. це ти, удавальник! – засміявся лікар. – Я його пам’ятаю. Його вже привозив до мене якийсь хлопець…
Коли Маша повернулася додому, було вирішено повернути папугу хазяїну. Але як його знайти? Тут Маші знадобилася моя допомога. Ми розклеїли оголошення поблизу нашого будинку.
– От якби папуга залишився у нас, – мрійливо сказала Маша. – Шкода з ним розлучатися, я до нього звикла. А може, ніхто не відгукнеться на оголошення?