“Пан та Собака” П. Гулака-Артемовського – перший класичний зразок сатиричної байки в новій українській літературі
Найціннішими в поетичній спадщині П. Гулака-Артемовського є байки, які відіграли важливу роль у процесі становлення і розвитку української літератури в перші десятиріччя XIX століття. Найвизначніша серед байок – байка-казка “Пан та Собака”.
Байка “Пан та Собака”, яку сам автор назвав “казка”, перейнята протипанськими настроями, викриває самодурство і розбещеність панів, висловлює співчуття до безправних селян, а тому по праву вважається першим класичним зразком сатиричної байки в новій українській літературі. В алегоричному
Образи байки “Пан та Собака” символізують взаємодію суспільних сил кріпосник-кріпак, тобто автор відтворив тут головний соціальний конфлікт свого часу. Сатирично зображуючи найгірші риси маєтного поміщика, П. Гулак-Артемовський показує повну залежність кріпака від нього. Авторський підтекст такий: доля, життя і права кріпака – такі ж, як у собаки:
Нехай їм служить більш рябий в болоті біс! Той дурень, хто дурним іде панам служити, А більший дурень, хто їм дума угодити! Годив Рябко їм, мов болячці й чиряку, А що є за те Рябку? Викриваючи панське свавілля, П. Гулак-Артемовський свідомо заступається за покривджених.
Байка-казка “Пан та Собака” – це сміливе дошкульне висміювання (хай і в алегоричній формі) панів-самодурів. Мова байки – народна, сповнена народних прислів’їв, порівнянь, постійних метафор (“Один Рябко, один, як палець, не дрімає”, “Рябко тобі і усом не моргає” та інші).
Отже, ідейний зміст байки “Пан та Собака” П. Гулака-Артемовського спрямований проти ставлення до кріпака як до робочої худоби, а сама байка належить до гостросатиричних творів української літератури 20-х років XIX століття.