Палке, грізне, бунтарське серце (за романом І. С. Тургенєва “Батьки і діти”)
Пред ним преклониться
Не стыдно…
М. Некрасов
Життя І. С. Тургенєва, визначного російського письменника, проходило у найнасиченішу епоху Росії. Саме в цей період, на початку шістдесятих років XIX століття, у Росії зароджувався новий тип борця – різночинця-демократа, людини діла, що поривається до боротьби в ім’я зміни суспільного ладу Росії. Образ, який втілив у собі всі ці риси, створив І. С. Тургенєв у своєму романі “Батьки і діти”.
У головному герої – Базарові – Тургенєвим багато чого помічено історично точно.
Боротьба без праці, як і праця без боротьби, не представляється Базарову. Людина повинна пишатися своєю працею. “Мій дід землю орав”, – говорить Євгеній, не соромлячись, а, навпаки, пишаючись своїм плебейським походженням. Усе, чим живе Базаров, чим дихає і над чим міркує, – усе це дали
Ідейна переконаність Базарова, його пристрасть борця і бунтарська натура багато в чому перевіряється в полеміці головного героя з представником реакційного табору “батьків”, захисником основ дворянсько-кріпосницького ладу Павлом Петровичем Кірсановим. Він “нігіліст”, – так назвав Базарова Аркадій. Саме це слово збудило непримиренну суперечку між старим і новим, між “батьками” і “дітьми”. Кірсанов побачив у “нігілісті” ворога, причому небезпечного. Кірсанов тільки чекає момент, щоб накинутися на Євгенія. Але Базаров спокійний. Його промова рішуча, фрази точні і переконливі. Небагатослівний Базаров перемагає “батьків” своєю передовою ідеологією, своїм талантом вести полеміку, показуючи супротивнику у своїй промові таку твердість і рішучість, яка властива лише тому, хто дерзає і мислить.
Базаров намагається знайти у своїй боротьбі однодумця. Він хоче свої думки передати Аркадію, проте розуміє, що його друг – “пташеня”, у котрого вже занадто глибоко пустила коріння ідеологія “батьків”. Проте наївність друга не дуже пригнічує Базарова. Базаров – людина думки. Він завжди упевнений у своїх силах, у своїй правоті, у силі своїх доказів. Базаров не просто заперечує, він ще бачить у своєму запереченні засіб боротьби, і засіб вірний.
Характерне відношення Базарова до народу. Для нього народ не тільки сіяч і хранитель землі, а ще і творець усіх багатств, якими володіє людство. Народ для Євгенія – друг. “Ну, що, приятель, заждався мене…” – ласкаво звертається Базаров до селянина. Хоча селяни вважають Базарова диваком, він усе ж для них “свій”. Базаров народився на землі, що випестована руками селян. Може, від нього, від свого народу й одержав у спадщину Євгеній палке, бунтарське серце.
Базаров – люблячий син. Батьки теж дуже люблять Євгенія, він у них єдиний. Батьки героя набожні. Проте, заперечуючи релігію взагалі, Базаров шанує віру в Бога своїх батьків. Батьки, мати особливо – найсвятіше для людини. Тому Євгеній любить і шанує своїх батьків. І в цьому – приклад багатьом нашим сучасникам.
Своєрідне відношення Базарова до жінки. “Базаров при всьому своєму нігілізмі любив гарненьких жінок, але кохання, наслідуючи своїм принципам, заперечував”. “Нісенітниця і хвороба” – от що таке кохання в розумінні Базарова. Проте Одинцову Базаров покохав палко. І покохав тому, що в ній побачив ідеал жінки, ідеал особистості, що мислить неординарно. Базаров зрозумів, що він не один. Виходить, дійсно, є в Росії люди, честь і правда, боротьба і праця для яких – головне в житті.
Мрія Базарова збулася. І ми – живі свідки цього. Ми живемо в суспільстві, де, як мріяв Базаров, будуть панувати демократія, рівноправність, щастя і праця. Образ Базарова має величезну моральну силу: у ньому ми бачимо ствердження ідей справедливості і добра.
І здається, що Євгеній Базаров буде для молоді прикладом беззавітного служіння своєму народові і Батьківщині.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)