У ворона було чотири сини: Емемкут, Валь, Ахати й Котгано.

Одного разу Емемкут сказав воронові:

- Ех, ворон, пішов би я до богатиря, про який говорять, що він дуже сабоний. Випробував би я його сили у боротьбі.

- Нічого тобі не зробити

Пастух побачив вовка, який увірвався у череду й розтерзав багато овець. Звір був дуже сабоний, і собаки не могли з ним упоратися. Якийсь час через пастух піймав цього вовка у капкан і нацькував на нього собак. Поки собаки терзали хижака, пастух присуджував: " Про найлютіший

Жив на світі старий Хулмадай, і було у нього три сини. Женив старий старших синів, віддав їм усе своє господарство, а сам залишився з молодшим сином Янгутом у зубожілій юрті.

Ось занедужав Хулмадай, не може на коня сісти, не може тугу тятиву натягнути. Довелося

Жив-Був цар Берендей, у нього було три сини, молодшого кликали Іваном. Та був у царя сад чудовий; росла у тому саду яблуня із золотими яблуками. Став хтось царський сад відвідувати, золоті яблука красти. Паную шкода стало свій сад. Посилає він туди варти. Ніякі варти не можуть устежити похитника.

Жила у далекому краї одна бабуся. Та був у неї Півень. Ось якось покликала вона нею у хату й насипала ячменя. Покамест Півень клював, пішла вона корову доїти. А Півень, наклевавшись, пішов на кухню, горщик з молоком перекинув, інший посуд побив. Повернулася бабуся, побачила,

Піп приходить до диякона й говорить: «Ти погодишся йти із мною? У одного селянина є гарна корова».- «Ну так давай її, панотець, поведемо. А де він живе?» — «Так ось від провулка другий будинок».- «А як ми її поведемо?» — «А у мене на цей випадок є мотузка» — це піп говорить.

Ну, пішли, піймали. Диякон спершу-те її потягнув, піп підганяв. Сила не побрала,

Жив багатий мужик Єгор. Усього у нього було вдосталь: і хліба, і худобини. Але був у нього один упертий бик. У двір його пустять — усю худобин перебуцає, працювати запряжуть — усі запряжки порве, усіх працівників поразгоняет. Так нічого з ним зробити не змогли. Така ж була у Єгора дочка — сувора, владна, горда. Працювати не прагла, не була привчена. Батько тільки за голову хапався,

У дуже давні часи жив на острові Оаху вождь по імені Найсабоніший. Якось раз розв'язав він обійти й оглянути свої землі. У шляху зустрів він незнайомця й розповів йому, куди йде й навіщо.

- Мене кличуть Зіркий, - сказав незнайомець. - Мені під силу розглянути самі далекі землі. Вони обширнее й прекрасніше твоїх.

Далі пішли

«Немає, панотець!» — «Де ж він?» — «Так адже він, панотець, з тобою вчерась пожартував так після того й будинку не бував». - «Екой шахрай! Видне, назавтрее приїжджати». На третій день приїхав; блазня досі немає будинку. Піп і думає: «Чого ж я їжджу без справи? Ця дівка, знать, сестра його, відвезу її додому, нехай зарабливает

Багато років тому земля була зовсім плоскою. Як блюдо. А над нею нависало небо, плоске, як кришка від блюда. Між небом і землею був тільки дуже невеликий проміжок, так мало місця, що там могли жити тільки крихітні люди й звірі, не більше термітів.

Дощі не випадали, тому що вони могли утопити й віднести ці маленькі істоти. Дерева були зовсім низенькі, як травинки.

У ті далекі