Жив-Був бідний-пребідний хлопець. З малих років залишився він сиротою, без батька, без матері. Довелося йому у батраки найнятися. Наймитував він, наймитував, горі бідував, спину на хазяїнів гнув, так ніякої користі у житті не добився. Ось розв'язав він кинути хазяїна й податися, куди ока дивляться. Іде по дорозі й сам собі говорить:

- На багатьох я спину гнув,

Одного разу щука захопила у'юна у такому куточку, що й податися йому було нікуди. Ось бачить він, що лихо неминучая, і говорить:

- А ви, матінка-голубонька, уже висповідалися?

- Немає.

- Так ступайте, я вас сповідаю, а потім вуж мене й з'їсте.

Вона його запитує:

- А де ж ти мене сповідувати будеш?

- Так отут є й церковка.

Ось вона

Жила бариня багата. Дітей у їй не було, а зі споріднення всього тільки й була одна племінниця бідна. Побрала бариня цю племінницю собі у приймаки. Племінниця ходить за баринею як за рідною матір'ю, прислужує їй, у всьому догоджає.

Занедужала потім у барині нога. Болить, болить — загнила та й відвалилася ладь зовсім. Шкода барині стало своєю ноги, ось вона

Це Фиболд Фиболдсон першим завів ферму у штаті Небраска.

Спочатку він зовсім і не збирався осісти там. Нещасний випадок змусив його. Фиболд приїхав у Америку з рідної Швеції, щоб обзавестися фермою у Каліфорнії. У його критому фургоні, що тримав курс на Захід, крім нього, минулого ще три його племінники: Бергстром

У деякому царстві, у деякій державі жив-був цар із царицею; дітей у них не було. Стали вони бога молити, щоб створив їм дітище у младости на поглядение, а на старість на прогодування; помолились, лягли спати й заснули міцним сном.

У сні їм привиділося,

Ішов один школяр додому на канікули.

Увійшов він у густий ліс, і застала його там ніч.

Заблудився він у лісі, не знає, у яку сторону податися. Заліз на дерево подивитися, де тому лісу кінець. Виглядів, де ліс кінчається, а там неподалік і хату примітив.

Кинув він шапку у ту сторону, щоб знати, куди йти, зліз із дерева й добрався до тієї хати. Бачить — у хаті віконце

Було у батька три сини, і здумав він богу потрудитися. «Діти, - говорить, - на двадцять верст від села вибудуйте пустелю, возите туди їжу, а я буду трудитися». Вони вибудували йому пустелю й возять йому кажний день провіант. Він нап'ється, наїсться, вийде на призьбу, спить.

Іде до нього Миколай догідник: «Мир твоєму кормному кабанові лежати!» Старий відповідає: «Я пустельник, я богу молюся».-

До потопу жили-минулого індіанці кайюрукре, камі, каинганги й курутони. Курку тони були рабами каингангов.

Коли почався потоп, усі вони намагалися урятуватися на вершині Гори, але знесиліли й втопили. Але курутонам, які були рабами каингангов, Усе-таки вдалося урятуватися й знайти

Це трапилося давним-давно. Тоді у веселої цикади (цикада -комаха; у тропічних країнах живуть великі цикади ( до 6 сантиметрів довжиною) із широкими крабоми - Цикади видають голосний характерний тріск) ще були рога. Невеликі роги, просто ріжки, як у жука-рогача або равлика. А потім вона їх втратила.

Жили-Минулого сестра й брат. Сестра - доросла дівчина, а брат - зовсім маленький хлопчик. Молодший брат усе плаче й плаче, прагне одружитися на своїй сестрі. Плаче й плаче молодший брат, а сестра говорить йому:

- Ну вже, якщо ти прагнеш одружитися, зроби мені дошку для кройки! Брат пішов. Після того, як він зник, сестра пішла назавжди у тайгу.

Вертається брат, а сестри немає.