Жили у одному селі бабуся, мати й внучок.

Одного разу після важкого дня у поле повернулася додому мати. Зібрала на стіл і покликала обідати свого чотирирічного сину. За їжею хлопчик став балуватися, розкидати рис із тарілки. Прийнялася матір

На краю невеликого темного лісу жили старий з бабою. Був у них син Тисхе Бисхе, дуже сабоний так занадто норовливий хлопець. Що йому не скажи, Тисхе Бисхе усе по-своєму зробити норовить. Та задумали старий з бабою позбутися непутящого сина, говорять йому одного разу:

- Був у нас чорний бик. Відбився він від череди,

Дивна справа, як це настільки славні подвиги шильдбюргеров виявилися по цю пору ніким не записані! Але ж через які дрібниці люди аршинні протоколи строчать! Самих-Те жителів міста Шильди винити не доводиться — великі були їх справи, великі й думи й не про лист турботи. До того ж були шильдбюргери до того потайливими, що не побажали ввічнити свої діяння простими

Емемкут і його дружина Чанаенавит з оленями кочували. Багато диких оленів добули, додому направилися. Чанаенавит сказала:

- Емемкут, дитина пити прагне, сходь за водою. Емемкут за водою пішов. Отут лисиця Яечанавит до Чанаенавит підійшла. Чанаенавит сина під кухлянкой тримає. Лисиця зіштовхнула її з нарти у сніг. Сама на нарту села. Емемкуг прийшов з водою.

- Що це, – говорить,

Жив на світі падишах і був у нього єдиний син по імені Мухаммед, якого падишах дуже любив. Мухаммед був струнким, гарним хлопчиком, але з одним недоліком: не розбуди його - міг проспати з вечора до полудня наступного дня.

Коли Мухаммеду здійснилося двадцять років, він прийшов

Було воно або не було, за сімдесятьма сьома державами, по цю сторону моря далекого жив одного разу бідний дроворуб. Бідний був, як церковна миша, навіть ще бідніше. Зі світанку до заходу у лісі дерева валив, а на обід так на вечерю нічого, крім скиби черствого хліба, заробити не міг.

Ось сидить він одного разу

Одного разу вибрали птаха павича зайсаном.

Павич широко розкрив свій сяючий хвіст, високо підняв голову у зеленій шапці із золотими кистями.

- Зайсан, теперішній зайсан!- закричали птаха.

- Женити, женити, женити треба. Женити його треба, женити!- цвіркнула сорока. Ось привели до зайсану сіреньку куропаточку:

- Вона своїх

У государя у коридорі стояв вартовий. Ну ось, коштує він уночі — нікого немає у коридорі, лампи горять. Дійсно, він був грамотний і зазавжди був у нього за обшлагом олівець. Так, ось він придумав на стіні написати: «Розуму багато, так грошей немає».

Вийняв

Усе давно чули й знали про спритність і кмітливості Будамшу даа Та ось розв'язали випробувати його. Поставили перед ним тільки тоолей — баранячу голову й ніякого іншого м'яса. Будамшу обробив тоолей за всіма правилами, а потім за звичаєм повинен був передати

У чудесній місцевості Лиу-Дзонг правил добрий намісник по імені Ючанг Гьялпо, але у нього була препогана дружина. Усе додавали до її імені слово «відьма», тому йменувалася вона не інакше як Відьма Карма Норзом. Та у них була служниця — нічим не краще, чим відьма-дружина, кликали її Балай Кушок. Вона всіляко підбивала відьму творити зло й допомагала їй у її мерзенних діяннях. Ось так воно