Емемкут і його дружина Чанаенавит з оленями кочували. Багато диких оленів добули, додому направилися. Чанаенавит сказала:
- Емемкут, дитина пити прагне, сходь за водою. Емемкут за водою пішов. Отут лисиця Яечанавит до Чанаенавит підійшла. Чанаенавит сина під кухлянкой тримає. Лисиця зіштовхнула її з нарти у сніг. Сама на нарту села. Емемкуг прийшов з водою.
- Що це, – говорить, – у тебе голос інший? А Яечанавит каптур кухлянки ось так насунула, щоб не було видне її лисої особи, і говорить:
- Тому що занедужала я. Емемкут кістковим мозком безперервно годує її, тому що хвора адже.
Одного разу Емемкут підійшов до Яечанавит ближче.
- Ба! Так це лисичка! Ну, почекай же ти!
З рушниці вистрілив па а! Яечанавит, тікаючи, сказала:
- Що ж, кісткового мозку я досита поїла. Емемкут Чанаенавит шукав у тундрі. Із трави кухлянку їй зробив. Знайшов її, привіз додому.