П’ЄСА “МІЩАНИ”(Суперечка двох почав, двох ідеологій)
– Чоловік повинен знати, Що йому потрібно робити в житті…. – А… Нил – знає? – Він знає! М. Горький П’єса Олексія Максимовича Горького “Міщани” – не просто дебюту Письменника в драматургії,- нею відкривається нова суспільно-полити-г Ческая лінія”,- писав видний режисер К. С. Станіславський. ; П’єса починається багатозначним діалогом Тетяни й Поли а герої
Поля, слухаючи читання Тетяни, зауважує: “А я б такого не полюбила…немає! Нудний він… І все скаржиться… Невпевнений тому що… Чоловік повинен знати,
А… Нил – знає? Поля (упевнено). Він знає! “Він знає!” – от що почув російські читачі й глядач після сумно-ліричних монологів чеховських героїв про безвихідність сьогодення й про далеке прекрасне Майбутнє, до якого вони не відали шляхів
Нил став як живе уособлення майбутнього, наблизивши його, змусивши повірити в його реальність. Драматург створив героїчний образ людини, упевненого в “своїй силі й у своєму праві перебудовувати життя й всі її порядки”. Робітник Нил і Поля, здатна “на всяке геройство”,- “головні фігури”
У цьому-те й схований глибокий історичний зміст, точно так само, як і в тім, що грандіозна горьковская епопея про майже піввікову історію Росії назване “Життя Клима Самгина”, тобто ім’ям духовного брата Петра Бессеменова – діючої особи п’єси. Гіркий відзначав, що головний ворог життя не капітал, а холопи його, поважні міщани, що бажають довести в інтересах свого особистого щастя… неможливість іншого порядку життя. Свій час Горький називав “часом суду” над міщанством, над його “ладом душі”, його ідеологією, мораллю, етикою
У будинку Бессеменова поклоняються грошам, тут панує культ речей і скнарості. Тут іде боротьба двох почав: індивідуалістів, що плекають своє боягузливе “я”, і людини, що вместили в душі своєї весь біль і радість життя. Прекрасній і трагічне однаково далекі міщанській свідомості. Міщанин позбавлений ідеалів, він ні в що не вірить, не може, не в силах вірити
“Я народилася без віри в серце”,- безпомічно ремствує Тетяна Бессеменова, ища співчуття. Її подруга Цветаева вгадує причину мнимої “психологічної” складності молодого покоління Бессеменовых. “А може бути,- ти боїшся вірити… адже віра – зобов’язує…
” Так, і Тетяна, і Петро Бессеменовы бояться відповідальності, змін, прагнуть до спокою “усередині й поза собою”. “Моє бажання втрутитися в саму гущавину життя… місити її й так і эдак”,- натхненно, із захватом говорить Нил. “Нічого не можу змінити, нічого не в змозі внести”,- белькоче Петро, розгублено й мляво. Петро й Нил – їхній двобій становить інтерес, він перспективний, тому що продовжиться в майбутньому, коли супротивники встануть по різні стогны барикади. Петро – уособлення ілюзорних надій міщанства
“Ти – опора нам”,- заклинає старий Бессеменов, звертаючись до сина. Але Петро метається між “хочу” і “повинен”. Молодший Бессеменов, “колишнім громадянином півгодини”,- індивідуаліст, що злобує: “Суспільство? От що я ненавиджу!” Мимовільними суддями зіткнення Петра й Нила виступають всі діючі особи п’єси
Старий Бессеменов, не відаючи сам, дає точну оцінку й синові, і Нилові: “Навчився презирства до всього живучого, а розміру в діях не придбав”. А Нил – “він зухвалий… він – розбійник, але – людина з особою!” Від першого до останньої дії п’єси йде моральний суд Людини над міщанином. “У вас – з туги помреш…
Нічого ви не справи – … ніяких схильностей не маєте”,- говорить Бессеменовым Перчи-Н. “Ви іржа якась, а не люди!” – говорить Олена, жиличка Бессеменовых. Моральні, етичні діалоги-двобої “Міщан” виростають у політичну суперечку “зразкового міщанина” Бессеменова й Нила про хазяїв життя – “хазяїн той, хто трудиться”,- про несправедливість будуючи, при иотором “чесними людьми командують
(2 votes, average: 2.50 out of 5)