Конфлікт двох мировоззрений в оповіданні М. Горького “Челкаш”

У ранніх романтичних оповіданнях Максим Горький виразив своє відношення до життя й людей, свій погляд на епоху. Герої багатьох із цих оповідань – так звані босяки. Письменник зображує їхніми людьми сміливою, сильними душею. Головне для них – це воля, що босяки, як і всі ми, розуміють по-своєму. Вони жагуче мріють про якесь особливе життя, далекої від щоденності. Але знайти її не можуть, тому йдуть бродяжити, співаються, кінчають життя самогубством

Один з таких людей зображений в оповіданні “Челкаш”. Челкаш – “старий травлений

вовк, добре знайомий гаванському люду, запеклий п’яниця й спритний, сміливий злодій”. У ньому відчувається щось небезпечне, холодних і хиже: “Навіть і тут, серед сотень таких же, як він, різких босяцьких фігур, він відразу обертав на себе увага своєю подібністю зі степовим яструбом, своєю хижою худорбою й цією ходою, що прицілюється, плавний і покійної на вид, але внутрішньо збудженої й зіркої, як років того хижого птаха, що він нагадував”. Челкаша влаштовує життя, що він веде: він сам собі хазяїн, а “спереду йому посміхався солідний заробіток, вимагаючи небагато праці й багато спритності”. Головне, що

він цінує в житті – це воля

Воля від людей, праці, яких-небудь обов’язків. Його антиподом є селянський хлопець Гаврило, що випадково став помічником злодія й контрабандиста Челкаша. У Гаврила свої подання про волю: “Гуляй, як хошь. Бога тільки помни”.

Челкаша він уважає темною й небезпечною людиною, зовсім зайвим і марним. “Пропащий адже ти… Немає тобі шляхи…” – говорить він. Напевно, у подібних словах є частка правди, тому що вони виводять із себе Челкаша, він сприймає їх як образа

От як він реагує на слова Гаврила “боляче ти закомурист… темний ти…”: “він кипів і здригався від образи, нанесеного йому цим молоденьким телям, який він під час розмови з ним нехтував, а тепер відразу зненавидів за те, що в нього такі чисті блакитні очі, здорова засмагла особа, короткі міцні руки, за те, що він має десь там Село, будинок у ній, за те, що його запрошує в зяті заможний мужик”. Тим часом Челкаш і Гаврило мають загальне соціальне походження: обоє вони із селян. Але Чіл-Каш давно порвав із сільським середовищем, воно “почував себе… викинутим назавжди з того порядку життя, у якому виробилася та кров, що тече в його жилах”.

Проте, багато особливостей селянської психології добре зрозумілі Челкашу. Прихильність до землі й господарства, навіть скнарість. “А жадібний ти!.. Недобре… Втім, що ж? Селянин…” – помічає Челкаш.

По-різному герої ставляться до праці. Якщо Гаврило мріє про гроші для того, щоб вкласти їх “у землю”, то Челкаш ніяк не може зрозуміти, у чому радість селянської праці. Він завзято запитує в Гаврила: “Ну, скажи мені, – заговорив Челкаш, – прийдеш ти в село, женишся, почнеш землю копати,


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Конфлікт двох мировоззрений в оповіданні М. Горького “Челкаш”

Categories: Нові твори

Links