П’ядь землі (стисло)
Останнє літо другої світової. Уже вирішений її результат. Відчайдушний опір чинять фашисти радянським військам на стратегічно важливому напрямку – правом березі Дністра. Плацдарм у півтора квадратних кілометра над річкою, утримуваний окопалися піхотою, денно і нощно обстрілюється німецької мінометною батареєю із закритих позицій на пануючій висоті.
Завдання номер один для нашої артилерійської розвідки, зміцнилася буквально в щілини укосу на відкритому просторі, – встановити місце розташування цієї самої батареї.
За допомогою
Вночі Мотовилова несподівано змінюють. Переправившись в розташування Яценко, він дізнається про підвищення – був взводним, став командиром батареї. У послужному
Коротка відпустка повний сюрпризів. Наказано побудова для вручення нагород кільком підлеглим. Знайомство з санінструктором Ритою Тимашова вселяє в недосвідченого командира впевненість у подальший розвиток нестатутних відносин з нею.
З плацдарму доноситься злитий гуркіт. Враження таке, ніби німці пішли в наступ. Зв’язок з іншим берегом перервана, артилерія б’є “в білий світ”. Мотовилов, передчуваючи біду, сам викликається налагодити зв’язок, хоча Яценко пропонує послати іншого. Зв’язківцем він бере рядового Мезенцева. Лейтенант віддає собі звіт у тому, що живить до підлеглого непереборну ненависть і хоче змусити його пройти весь “курс наук” на передовій. Справа в тому, що Мезенцев, незважаючи на призовний вік і можливість евакуюватися, залишився при німцях в Дніпропетровську, грав в оркестрі на валторні. Окупація не завадила йому одружитися і завести двох дітей. А звільнили його вже в Одесі. Він з тієї породи людей, вважає Мотовилов, за яких все важке і небезпечне в житті роблять інші. І воювали за нього до цих пір інші, і вмирали за нього інші, і він навіть упевнений в цьому своєму праві.
На плацдармі всі ознаки відступу. Кілька врятувалися поранених піхотинців розповідають про потужний ворожому натиску. У Мезенцева виникає боягузливе бажання повернутися, поки ціла переправа… Військовий досвід підказує Мотовилову, що це всього лише паніка після взаємних перестрілок.
НП теж кинутий. Змінник Мотовилова убитий, а двоє солдатів втекли. Мотовилов відновлює зв’язок. У нього починається напад малярії, якої тут страждає більшість з-за вогкості і комарів. Несподівано з’явилася Рита лікує його в окопі.
Наступні три доби на плацдармі тиша. З’ясовується, що піхотний комбат Бабин з передової, “спокійний, наполегливий мужик”, пов’язаний з Ритою давніми міцними узами. Мотовилову доводиться придушувати в собі почуття ревнощів: “Адже є ж в ньому щось, чого немає в мені”.
Далекий артилерійський гул вище за течією віщує можливий бій. Найближчий стокілометровий плацдарм вже зайнятий німецькими танками. Йде передислокація сполук. Мотовилов посилає Мезенцева прокласти зв’язок по болоту з метою більшої безпеки.
Перед танкової ї піхотної атакою німці проводять масовану артпідготовку. При перевірці зв’язку гине Шумилін, удівець із трьома дітьми, встигаючи лише повідомити, що Мезенцев зв’язок не проклав. Обстановка значно ускладнюється.
Наша оборона встояла проти першої танкової атаки. Мотовилову вдалося влаштувати НП у підбитому німецький танк. Звідси ж лейтенант з напарником стріляють по танках супротивника. Горить весь плацдарм. Вже в сутінках наші роблять контратаку. Зав’язується рукопашна.
Від удару ззаду Мотовилов втрачає свідомість. Прийшовши до тями, бачить відступаючих однополчан. Наступну ніч він проводить у полі, де німці дострілював поранених. На щастя, Мотовилова відшукує ординарець і вони переходять до своїх.
Ситуація критична. Від двох наших полків залишилося так мало людей, що всі поміщаються під обривом на березі, в норах в укосі. Переправи немає. Командування останнім боєм приймає на себе Бабін. Вихід один – вирватися з-під вогню, змішатися з німцями, гнати не відриваючись і взяти висоти!
Мотовилову доручено командування ротою. Ціною неймовірних втрат наші здобувають перемогу. Надходить інформація, що наступ велося на кількох фронтах, війна рушила на захід і перекинулася в Румунію.
Серед загального тріумфу на відвойованих висотах шалений снаряд вбиває Бабіна на очах у Рити. Мотовилов гостро переживає і загибель Бабіна, і горе Ріти.
А дорога знову веде до фронту. Отримано нове бойове завдання. Між іншим, в дорозі зустрічається полковий сурмач Мезенцев, гордо сидить на коні. Якщо Мотовилов доживе до перемоги, йому буде що розповісти синові, про який він вже мріє.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)