Особливості драматургії М. Горького (на матеріалі п’єси “Єгор Булычев і інші”)
Все життя Гіркого-Художника займала тема російського купецтва. Він ішов по плутаному сліді нашого купця – цього примечательнейшего істоти, у такий короткий історичний строк російського капіталізму, що утворив міцну основу. Власник безлічі невивчених психологічних рис, що суперечать одна іншої, що викликають жах і ненависть, страх і відраза, милування й сміх, – кулак-мільйонер, творець храмів, цинік, безпутник, хитрун, розумник, выжиматель поту із ближній і далекого, ханжа, винахідник, організатор, ловкач, гульвіса, меценат, смиренник, хам,
Булычев розумний, широкий і одночасно – розважливий, проникливий і дотепно-іронічний. Він темний, злодійкуватий у справах, безсоромний в особистому житті, безсовісний у суспільної, цинічний у всім і всюди. Він – “великий грішник”, у чому безбоязно й із задоволенням кому потрапило зізнається, добре знаючи, що більші гроші й більша влада дозволяють грішити як завгодно. Обдарованість його натури багатогранна, він здатний і до батьківської ніжності, і до прихильності й любові
Любов і ніжність могли б його врятувати. Як завжди в російських долях, порятунок повинне б прийти за горами, за долами, десь там, у сибірській тайзі, куди кличе Булычева Глафіра, але отут… отут набуває чинності закон трагедії: “вони з купецтва – їхня статечність, вони з Бугровых, Морозових, вони не вільні рятуватися, камінь долі тягне їх на дно історії, окаянне життя влаштоване так, що її не переробити Булычеву, – один Булычев піде, іншої прийде”, тому, звичайно, краще залишитися, і удивительнее
(2 votes, average: 3.00 out of 5)