Особистість засновника буддизму – Будди
Первісне ім’я Будди – Сиддхарха, фамільне прізвисько – Гаутама. Він народився близько 563 р. до Р. X. біля Гімалаїв, на кордоні Непалу.
Батько Сиддхархи, Шуддходана, був раджею напівзалежного князівства Мати – померла через кілька днів після його народження. Раджа, який пристрасно кохав свою дружину, переніс усю свою любов і тепло на сина. У міру того як дитина росла, батька почав тривожити характер сина: хлопчик любив віддаватися неясним мріям і фантазіям; відпочиваючи в тіні дерев, він занурювався в глибокі споглядання, переживаючи
Шуддходана різними способами намагався відвернути сина від споглядань, але всі його спроби залишалися безуспішними.
Легенда розповідає, що одного разу Гаутама гуляв зі своїм візником Чанною і несподівано побачив старезного дідуся. Хлопчик був настільки вражений його виглядом, що почав розпитувати слугу про старість. Гаутаму шокувало те, що старість – доля всіх людей. Його охопила відраза до всього, ніщо не могло повернути безтурботності дитинства. Світ, життя виявилися неприйнятними. І це було своєрідним повстанням проти самих основ світобудови.
“І от,
На той час йому минав тридцятий рік.
Вивчивши філософські системи і зрозумівши, що вони не можуть вирішити проблеми, що його мучили, Гаутама звернувся до йогів-практиків. Після навчання вій покинув своїх наставників й усамітнився у джунглях для того, щоб самому безстрашно піти шляхом самокатування. Одного разу, після багатоденної нерухомості він, перелякавши друзів, не зміг піднятися на ноги і замертво впав на землю. Усі вирішили, що на цьому завершився життєвий шлях Гаутами, але подвижник просто був у глибокій непритомності від виснаження.
І цей спосіб не відкрив секретів світобудови, і Гаутама вирішив відмовитися від марного самокатування.
Він вперше за довгий час прийняв їжу – рисову юшку, принесену молодою дівчиною. До йогів-аскетів, які пішли від світу та його благ заради пошуку істини, в Індії ставилися шанобливо і приносили пустельникам нехитру їжу. плоди, коржі, намагаючись не порушити їхнього спокою Гаутама вийшов на берег ріки Цвіла ашока – “безжурна”, листя баньяну накрили берег візе рунковою рухливою тінню. Весь день Гаутама провів біля води, споглядаючи мінливі відблиски й стежачи, як повільно зміщується сонячна доріжка до протилежного берега. Настала ніч, і заспокоєний пустельник приліг серед могутніх коренів баньяну. І тут відбулася подія, що змінила життя Будди і стала згодом поштовхом до зовсім нового способу осягнення істини.
Довгі й болісні розмірковування, самозречення й аскетизм, медитація біля води завершилися станом, що називають “просвітлінням” Гаутама побачив, зрозумів, відчув із незвичайною ясністю, що виключає будь-які сумніви в істинності, як пов’язані життя всіх істот у єдиному круговороті. Життя, як пронизують один одного зримий і незримий світи. Йому відкрився загальний потік, що несе все суще, що змінює безупинно його, шо зв’язує в єдиний ланцюг причин і наслідків найменші частинки світу. Народження і смерть, творення і руйнування постали перед ним у жорсткому взаємозв’язку колеса, яке обертає “будівельник дому” – Тришна, жага буття Гаутама впізнав свого ворога, який знову і знову відроджує минуле і кидає в потік страждань. Він зрозумів, якою дорогою потрібно йти, щоб вирватися з порочного кола, знайти спокій. Тепер він став тим, кого світ знатиме під ім’ям Будди – “Просвітленого”.
Практика нелогічного і неаналітичного осягнення істини глибоко увійшла в буддизм, дзен-буддизм. Стан “саторі” – осяяння, просвітління – відомий даосам Цікаво, шо в останні роки XX ст спосіб одержання інформації про світ, минаючи дослід і аналіз, визнається традиційною наукою і називається способом “розпакування смислу”.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)