Оцінка поведінки героїв повісті “Маруся”
Після виходу в світ “Енеїди” Івана Котляревського в дворянських колах побутувала думка про те, що можливості української літературної мови вичерпуються написанням творів гумористичного плану. Ніби у відповідь на це твердження Г. Ф. Квітка-Основ’яненко створив повість “Маруся”. Цим твором письменник продемонстрував високі й різнобічні художньо-літературні можливості нашої мови, а також довів, що українською мовою можна писати й твори серйозні, зворушливі, навіть трагічні.
У повісті розповідається про зворушливо-трагічну
Головна героїня Маруся наділяється найкращими рисами у розумінні простого народу: працьовита, чесна, скромна, щира, любляча і слухняна дочка. Покохавши, Маруся проявила всю глибину своїх почуттів, глибину, на яку здатна людина з багатим внутрішнім світом. Кохання до Василя оволоділо всім єством,
Герої наділені великою повагою до старших і неабиякою скромністю: вони навіть не “похристосувались” через свою сором’язливість після довгої розлуки. Глибоко кохав Марусю Василь, не зміг пережити горя, бо не уявляв життя без коханої дівчини. Навіть в ченцях не зміг забути її: помираючи, просив, щоб поклали йому в голову червону хустину, якою пов’язала його дівчина на заручинах. Слухняні і скромні, роботящі, наділені чутливими душами, Василь і Маруся викликають у читачів щирі симпатії і співчуття.
Викликає прихильність і Наум Дрот, людина добра і чесна, навчена життєвим досвідом. Наума Дрота змальовано мудрим батьком, що без ілюзій дивиться на життя. Він непокоїться долею улюбленої доньки, що може стати солдаткою – “ні жінкою, ні удовою”, – тому і відмовляє Василеві.
Найкращі риси людини відображено в образах повісті. І сьогодні читачі захоплюються героями твору, їх чеснотами і багатим внутрішнім світом. А глибина і щирість почуттів Марусі і Василя розкриває перед молоддю сутність кохання.