Образ жінки-трудівниці у поезії П. Грабовського
Поетичний талант Павла Грабовського сформували обставини життя. Політичний в’язень, людина чесна й принципова, людина, яка зазнала багато страждань у житті, він мав повне право вчити інших, що і як треба робити, не мовчав, коли бачив знущання над бідними та знедоленими, закликав на боротьбу й працю для народу. Автор розуміє покликання поета в реалістичному зображенні життя, життя без прикрас, тому й сам у творах правдиво показує біль, страждання та горе простих людей, виводить образи знедолених і скривджених.
Тематика творів П. Грабовського
Поезія “Швачка” невелика за обсягом, але дуже емоційна й хвилююча. Цей вірш – це внутрішній монолог, що передає важкі думки й почуття трудівниці-швачки, викликані безпросвітним життям. Жінка змушена важко працювати з “раннього ранку” до “пізньої ніченьки”, аби заробити “черствий шматок”. Вона знесилена й стомлена, від важкої роботи в неї “рученьки терпнуть, злипаються віченьки”.
Виснажлива щоденна праця на зманіжених і вередливих паненят не приносить їй радості, а “кров
Гнівне обурення викликає в поета ця каторжна робота, він з ненавистю ставиться до нероб, які зневажають трудівницю:
Де воно знатиме, що то за доленька –
Відіиук черствого шматка,
Як за роботою вільна неволенька
Груди ураз дотика.
Співчуттям і ліризмом овіяний образ учительки в поезії П. Грабовського “Трудівниця”. Автор з повагою ставиться до вчителів, які готували майбутню зміну, але жили в нестерпно важких умовах. Безіменна вчителька в цьому вірші – це узагальнений образ усіх тих, хто робив непомітну, проте дуже важливу справу, працюючи на ниві народної освіти. З великою любов’ю та пошаною говорить поет про діяльність трудівниці:
Рук і на час не складала.
Щиро кохала діток…
Дасть, коли треба, поради,
Викладе все до пуття…
Щоденна праця вчительки сприймається як звичайна справа, і тільки після її смерті люди зрозуміли, що дуже мало знали про цю добру та щиру людину й відчули глибину своєї втрати.
Поезії “Сон” і “До матері” присвячені образу жінки-матері. Перебуваючи в ув’язненні, П. Грабовський відчуває глибокий сум за рідною матір’ю та сестрою, уболіваючи над їхньою сирітською долею. Поет з болем говорить про злиденну долю своїх рідних, важку працю, у якій проходить усе їхнє життя:
А в хаті… там знудилась мати.
І знудьгувалася сестра.
Поблідло личко, згасли очі,
Надія вмерла, стан зігнувсь.
Грабовський почувається винним у тому, що не виконав свій синовній обов’язок. Тому просить вибачення в неньки, називає її “голубкою”, а в його словах звучать любов, ніжність і сум.
Уся поезія П. Грабовського, присвячена жінкам, дихає глибокою повагою, любов’ю та співчуттям до їхньої важкої долі та праці, поет схиляє голову перед жінкою-трудівницею, у якій ані страждання, ані лихо не вбили ніжності, душевної краси й доброти.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)