ВОНА “КОНЯ НА СКАКУ ЗУПИНИТЬ, У ПАЛАЮЧУ ХАТУ ВВІЙДЕ” (ОБРАЗ РОСІЙСЬКОЇ ЖІНКИ В ПОЕЗІЇ НЕКРАСОВА)

Некрасов великий російський поет, завжди уболівав за долею Росії. Він високо цінував російський народ за його вільні прагнення на щастя, волі, “яким немає смерті дави не дави”. Тому й центральний герой творів Некрасова народ. Щоб картини народного життя були повними, поет не обмежується епізодами тільки із селянського життя, а описує й тяготи міських бідняків, показує й гнобителів і народних заступників. Особливе місце у творах Некрасова займає образ російської жінки. “Тип величної слов’янки” поет пише завжди з величезною повагою

й любов’ю. Про це говорять такі вірші, як ‘ Трійка “, “У повному розпалі…”, епізоди з поем “Мороз, Червоний ніс”, “Російські жінки” і “Кому на русі жити добре?”. Перші два вірші перегукуються. В “Трійці” автор тільки пророкує дорогу, нагадує дівчині про важку частку, що її чекає: “Перецвітеш, не встигши расцвесть, поринеш ти в сон непробудний, будеш няньчити, працювати і є”. Приблизно такий життєвий шлях проходять усе жінки-селянки Росії. Вірш “У повному розпалі…” відкриває нам реальний епізод з такого селянського життя: “Чується лемент у сусідньої полосоньки, баба

туди растрепалися косыньки, треба дитини качати!” Некрасов постійно підкреслює, що жінка несе на собі подвійний гніт: поміщицький і сімейний. У вірші “Трійка” ми читаємо гіркі слова: “Буде бити тебе чоловік-коверзун і свекруха в три погибелі гнути”. “Частка ти! російська доленька жіноча! Навряд чи сутужніше знайти.” говорить поет про долю російської жінки, У поемі “Мороз, Червоний ніс” селянка Дар’я не змогла витримати всю вагу чоловічої роботи й, не знайшовши ні в чому підтримки, загинула. Така несамовита самовідданість у роботі дуже властива російській жінці. Робота є для неї й тяжким тягарем і відпочинком щиросердечним. Не маючи інших джерел радості й способів відпочинку, вона вміє знайти їх у роботі, уміє вишукати шматочок щастя й у своїй обділеній долі. Так Матрена Тимофіївна з поеми “Кому на Русі жити добре?” задоволена вже тим, що чоловік не б’є її. А жіночу долю вона порівнює із трьома петлями шовку білого, червоного й чорного. І наприкінці її грустой історії звучить висновок: “Не справа ви затіяли серед бабів щасливу шукати!” Говорячи про жіночу долю., поет не переставав захоплюватися духовними якостями всіх героїнь., їх величезної силоміць волі, почуттям власного достоїнства, гордістю, не задавленої тяжкими умовами життя. Ще в одній зі своїй поемі “Російські жінки” Некрасов розповів про героїчний учинок дружин декабристів, засланих в. Сибір, які відправилися слідом за чоловіками, не страшачись сибірських морозів, голоду, позбавлень і незважаючи на втрату титулів і станів. Тут теж відкриваються нам золоті риси характеру Російської жінки. Але образ жінки-селянки, поневоленої й кріпосництвом, і деспотизмом сім’ї чоловіка, хвилює Некрасова більше. Гірка частка селянської жінки, вічно приниженою вбогістю, що непосильно працює й не бачить щастя, викликає глибоке сочуствие в душі поета, але, разом з тим, він зауважує в ній і людське достоїнство, і гордість, і непорушну моральну чистоту. Некрасов говорить “про цієї q-гороне характеру селянок, що “бруд обстановки вбогої до них немов не липне”. Вони сильні своїми внутрішніми підвалинами, і кожна з них, якщо буде потрібно, “коня на скаку зупинить, у палаючу хату ввійде”. Уміє російська жінка у важку мінуту, скинувши із себе повсякденні турботи, і відпочити, повеселитися, пісню щиросердечну проспівати, але зате під час роботи вона спритна, сильна й зібрана. Така жінка “і голод, і холод виносить”. Вона строга до ледарів, злиденним, але це не виходить, що їй не властиві любов і жаль до людей. Досить згадати, як всіма силами намагається вилікувати хворого чоловіка Дар’я, як Матрена Тимофіївна прощає своїм изболевшим материнським серцем Савелію його недогляд за дитиною. Образа не висушила її душу, Матрена любить і поважає Савелія богатиря російського. Вона цінує його мудрість життєву й спокійна вдача, розповідає про нього в повчальній інтонації, призиваючи його в приклади для наслідувань. T Головним же достоїнством російської жінки Некрасов уважає її здатність бути теперішньою, чуйною матір’ю. Турбота про дітей і глибоке почуття відповідальності за їхнє життя змушує Дар’ю пересилити своє горе і якось містити сім’ю. Героїня вірша “У повному розпалі…” “із сил вибивається, щоб був ситий її маля. Тема материнства порушена Некрасовим і у вірші “Солов’ї”. Мати звору


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


ВОНА “КОНЯ НА СКАКУ ЗУПИНИТЬ, У ПАЛАЮЧУ ХАТУ ВВІЙДЕ” (ОБРАЗ РОСІЙСЬКОЇ ЖІНКИ В ПОЕЗІЇ НЕКРАСОВА)

Categories: Нові твори

Links