Образ України у поезії П. Грабовського

Трагічна відірваність П. Грабовського від України не зламала його волі й рішучості працювати для неї. Домінуючим мотивом його поезії стала доля України, її неволя.

Цікаво, що епіграфом до першої збірки з символічною назвою “Пролісок” поет взяв чотири рядки з вірша “Поетам-українцям”.

Народ, покинутий на злидні,

Народ, плазуючий у млі,

Повинен стратить риси рідні,

Безслідно стертися з землі.

Оцю загрозу асиміляції, зникнення самого народу українського він відчув ще під час навчання, а потім думка про трагічну

долю України мучила його і в засланні. Не випадково вже у першій збірці багато віршів-звернень, близьких. З миром до послання: “До українців”, “Народові українському”, “До України”, тощо. Деякі назви, наприклад “До українців”, навіть повторюються як перший рядок. Якою ж постає Україна в віршах П. Грабовського? Вона за все до болю рідною, близькою. Тому й болить її лихо, про що свідчать образи: “раб”, “кайдани”, “зв’язані руки”. Ці образи відбивають справжню картину: заборону мови, національне гноблення, неволю. Але що цікаво – і лівонський не кличе до сокири й не прагне чиєїсь крові:

Гуртом

же вкраїнці, до освіти,

Щоб вихід пошвидше знайти,

Прокиньмось від рабства, зневолені діти,

Стяг рідний пора піднести.

Ідея освіти як запоруки кращої долі – головна у пропаганді національної держави. Це робить вірші Грабовського сучасними й сьогодні. Багато його віршів відносяться саме до інтелігенції, яка має вести націю, буги генератором ідей, нести, пробуджувати свідомість. Для Грабовського найболючішим було занепад культури України, ігнорування її історичної самобутності.

Чи мине койсь “сором, що вкрива” українців – забудькуватість, неповага до свого народу. Про це поет питає так: “Чи до краю спита чаша, рабства чаша вікова”. Для нього рабство огидне передусім тому, що воно гнітить душу, спотворює людську мораль. Такого майбутнього він не бажає для свого народу:

Гей, докупи, певні діти!

Всіх веде мета одна:

Шлях любові та освіти

Нас навіки поєдна!

Заклик до любові, правди, освіти – головна ідея поезій Грабовського. Він розумів, що це єдиний шлях розвитку України: “Наше гасло – братня згода”, годі можна “розірвати гуртом кайдан”. Ще важливішим є те, як формулює поет думку про Майбутнє України у поезії “До сіячів”: “За Європою наш слід!” Отже, показ України, її долі – центральний у Творчості Грабовського, а спосіб розв’язання її проблем, запропонований поетом, робить його вірші по-справжньому вчасними й актуальними.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Образ України у поезії П. Грабовського

Categories: Нові твори

Links