Образ жінки-трудівниці. Твір за поезією Павла Грабовського

Мабуть, не вимолила мати долі своєму синові, а може, ця доля сама його вибрала, щоб провести на жертовний вогонь за страждання народу, за його приниження. Павло Грабовський належить до тих по-етів-борців, які своєю принциповістю і своїми стражданнями за світлі ідеали людства здобули велике право вчити суспільство громадянських чеснот, закликати молодь на нелегкий шлях боротьби і праці для народу. У своїй творчості поет правдиво показав тяжке становище людей, їх горе і біль, вивів образи знедолених і скривджених. Поет добре знав про безправність,

приниження, важку працю і злиденність жінки з низів сучасного йому суспільства. Він розумів, якою виснажливою була праця швачки, тому, співчуваючи жінкам, Грабовський створює образ трудівниці, який займає в його творчості особливе місце. Поезія “Швачка” дуже маленька за обсягом, але скільки в ній думок і почугтів! Жінка важко працює. Вона дуже стомлена. Від щоденної тяжкої роботи в неї “рученьки терпнуть, злипаються віченьки”. Ця виснажлива праця на інших, на зманіжених і вередливих паненят “кров висисає”, вона не приносить їй радості. Глибока туга звучить у сумних рядках про одноманітну роботу,

яка дає лише злиденний заробіток! Але жінка проклинає свою роботу тільки нишком. Вона боїться її втратити, бо змушена сама йти у “вільну неволеньку”, щоб не загинути з голоду.

Цей вірш-протест проти знущання над трудівницею є гнівним докором тим, хто зневажає людину:

? Де воно знатиме, що то за доленька – Відшук черствого шматка, ? Як за роботою вільна неволенька Груди ураз дотика.

Глибоким ліризмом і співчуттям овіяний образ вчительки, справжньої трудівниці на народній ниві в поезії “Трудівниця”. На власні очі Грабовський бачив, у яких нестерпно важких умовах жили вчительки. Незважаючи на своє жахливе становище, жінки-трудівниці на ниві виховання робили непомітну, але дуже важливу справу. Безіменна вчителька в цій поезії була ніби узагальненим образом усіх тих, хто працював на ниві народної освіти. З великою любов’ю та пошаною говорить поет про її діяльність: “Рук і на час не складала, щиро кохала діток”, “зайде в хатину нужденну, словом усіх повіта”, “дасть, коли треба, поради, викладе все до пуття”. Всі ці турботи вчительки сприймалися селянами як необхідна і звичайна справа. І тільки смерть змушує людей зробити висновок, що вони за своїми щоденними клопотами дуже мало знали про цю добру і щиру людину.

Образу жінки-матері присвячені вірші “Сон” та “До матері”. Сумуючи за власною матір’ю та сестрою, Грабовський з болем говорить про їхню тяжку злиденну долю, про важку працю, у якій проходить все життя:

А в хаті… там знудилась мати. Ізнудьгувалася сестра. Поблідло личко, згасли очі, Надія вмерла, стан зігнувсь.

Звертаючись до матері, поет ласкаво називає її “голубко”, і в цьому синовньому зверненні звучить тепло, любов та сум. У кожному рядку поезії Грабовського, присвячених зображенню тяжкого життя трудового народу, бринить глибоке почуття любові поета – громадянина до знедолених людей, глибока віра в їх краще майбутнє, чути заклик невтомно боротися за наближення цього майбутнього.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Образ жінки-трудівниці. Твір за поезією Павла Грабовського

Categories: Шкільні твори

Links