ОБРАЗ УКРАЇНИ У ТВОРЧОСТІ В. СОСЮРИ (“Любіть Україну”, “Сад”, “Васильки”)
ОБРАЗ УКРАЇНИ У ТВОРЧОСТІ В. СОСЮРИ (“Любіть Україну”, “Сад”, “Васильки”)
ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ
Варіант 1
1. Україно, я до тебе лину.
2. Образ України в поезії В. Сосюри.
3. Поезія великої любові.
Варіант 2
1. Любов, що варта була життя.
2. “Так ніхто не кохав”.
3. Велика сила патріотизму.
ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ
Ні, хто не любить всіх братів,
Як сонце Боже, всіх зарівно,
Той щиро полюбить не вмів
Тебе, коханая Вкраїно!
Іван Франко
Україно, мамо люба!
Чи не те ж з тобою сталось?
Чи
На степах твоїх зосталось?
Чи вони ж не відцурались,
Не забули тебе, неньку,
Чи сховали жаль до тебе
І кохання у серденьку?
М. Вороний
ЦИТАТИ З ТЕКСТІВ
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди!
Для нас вона в світі єдина, одна
В просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі…
Любіть у коханні, в труді, у бою,
Як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою –
І вічні ми будемо з нею!
(“Любіть
Так же буде поле, як тепер, синіти,
І хмарки летіти в невідомий час,
І другий, далекий, сповнений привіту,
З рідними очима порівняє нас.
(“Васильки”)
І в очах твоїх, кохана,
Міниться і лине
Сонцем щастя осіяна –
Моя Україна.
(“Україна”)
Як я люблю тебе, мій краю вугляний,
Твій кожний камінець, твою билину кожну,
Де я пішов на бій за щастя вдаль тривожну,
Що снилося мені в заграві заводській…
(“Як я люблю тебе, мій краю вугляний”)
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Поет В. Сосюра вийшов із річища романсової традиції, означеної інтонаціями сповіді та звіряння, певним образним рядом (“сказка задумчивых звезд”, “сон умирающих роз”, “бред утомленной души” тощо).
Вірш “Любіть Україну”, 1944 р., на хвилі переможного настрою відразу пішов у світ, був перекладений російською (О. Прокоф’євим, М. Ушаковим) й опублікований у Москві, а 1951 р. став причиною найгостріших звинувачень поета в націоналізмі. Починаючи від редакційної статті у “Правді” від 2 липня 1951 р. Сосюру знову перестають друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, відміненого тільки смертю Сталіна 1953 р. Тоді з’являються нові книги віршів – “За мир” (1953), “На струнах серця” (1955), “Солов’їні далі” (1957). З останньою пов’язуємо початок світлого й завершального періоду творчості В. Сосюри.
ПРИКЛАД ТВОРУ
Володимира Сосюру можна назвати найбільшим мрійником в українській літературі XX століття, оскільки його поезія справді стала джерелом романтичного ліризму, чутливої ніжності, відображення одвічної чутливості українського народу до всього чистого й прекрасного.
Доля поета складалася не дуже сприятливо, і не раз доводилося йому потерпати через свою любов до Батьківщини, через бажання служити їй словом і ділом. Але поет по праву посідає тепер своє місце в ряду таких славетних митців, як Шевченко і Стус, мужній Каменяр, Леся Українка, Тичина, Рильський, Бажан, Малишко та інші славні сини України.
Ключовим у долі поета став його відомий тепер усім вірш, який В. Сосюра назвав “Любіть Україну”… Здавалося, нічого крамольного не було у цій назві, та вірш став причиною звинувачення поета в націоналізмі, у зраді інтересів радянського суспільства. І тоді йому довелося змінити назву – “Любіть Батьківщину”. Вірш уперше було надруковано саме з такою назвою.
Тепер це звучить дивно, що за вірш людину могли б навіть заарештувати, якби не сприятливі обставини, та для тих часів це було цілком звичною справою.
Скільки ж сили синівської любові вклав поет у вірш, присвячений рідній землі, що його слова налякали радянських політиків!? А вірш справді дивовижний за своєю силою й натхненням:
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди!
Батьківщина завжди була для поета найважливішою цінністю, і це звучить у кожному рядку його поезії:
Для нас вона в світі єдина, одна
В просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі…
Варте уваги те, що навіть коли В. Сосюра пише про кохання, це найінтимніше почуття, все одно воно для митця вимірюється крізь призму почуття більшого – любові до Батьківщини:
І в очах твоїх, кохана,
Міниться і лине,
Сонцем щастя осяяна,
Моя Україна.
(“Україні”)
Дослідники вказують, що саме слово “Україна” лише в одному томі з трьохтомника В. Сосюри вживається понад 150 разів. А якщо додати слова “Батьківщина” і “рідний край”, то підрахунки будуть просто вражаючі.
Україна для Сосюри – це її славетна історія, він згадує і “воїнів суворих Святослава, і Богдана Хмельницького, і лицарів, що “Кар – ла і Наполеона прогнали з рідної землі”. Україна – це й мала Батьківщина – Донецький край, який також неодноразово оспіваний в поезії В. Сосюри:
Як я люблю тебе, мій краю вугляний,
Твій кожний камінець, твою билину кожну,
Де я пішов на бій за щастя вдаль тривожну,
Що снилося мені в заграві заводській…
(“Як я люблю тебе, мій краю вугляний”)
Любити – це велике вміння, яке дається в житті далеко не кожному, бути вдячним – це великий талант, який теж відкривається не будь-кому. Володимир Сосюра – це людина з великим серцем, сповненим любові й вдячності до світу. Його поезія – це поезія любові до всього світу, людей, країни.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)