Мої роздуми над віршем Сосюри “Любіть Україну”

Чому іноді доля талановитих людей таїть в собі присмак душевного болю, невимовної туги за життєвою гармонією? Мабуть, тому, що світ не завжди готовий прийняти обдарованість в силу своєї інертності, звичайності.

Людей дивує і водночас лякає непересічна особистість, яка має власні погляди на, здавалось би, усталені закони співжиття. А Якщо ці закони нав’язуються штучно, потрібна люди-на-маріонетка, якою зручно маніпулювати.

Що є одним з найважливіших важелів почуття патріотизму? Мабуть, любов. Любов до родини, землі, країни, мови. Це

незаперечна істина. Тільки ця незвичайна сила любові здатна вивищувати людину в її прагненні до гармонії. Всі ці питання виникли й відповіді на них я одержав після ознайомлення з поезією В. Сосюри “Любіть Україну”.. З болем читав цитату з правдинської газети анонімного автора про поезію: “…всупереч життєвій правді, він (Сосюра) оспівує якусь одвічну Україну, Україну “взагалі”, … його хвилює одвічна Україна з її квітами, кучерявими вербами, пташками, дніпровими хвилями”.

А наприкінці висновок: вірш – “ідейно порочний твір”. На щастя, історія розставила всі крапки над “і”, знову повернулася

поезія до українського народу, чаруючи щирою любов’ю до рідного краю, висловленою талановитою постаттю в історії нашої культури. Але в той час, час панування партійної ідеології та мрій про побудову країни під спільною назвою “Радянський Союз”, виховання так званої “радянської” людини, вірш “Любіть Україну” виявився своєрідним вибухом.

У романі “Третя рота” і в поемі “Розстріляне безсмертя” В. Сосюра згадує: За вірш “Любіть Україну” вона довбала без упину мене три роки!…Горе, жах! Хоч каявся я в помилках, яких не мав. Я ж був не винний! Хоч я поет не ідеальний, я трохи серцем не погас… Але народ мене морально підтримував в страшний той час.

Що ж примусило письменника написати цей твір? Поезія була написана в травні 1944 року у визволеному від фашистів Києві, столиці України. Але ще задовго до цього В. Сосюра був обурений ставленням державних та партійних діячів до української мови. У піонерській газеті “Зірка” було наказано “зняти шапку” зі словами славнозвісного Тараса Шевченка:

Учітеся, брати мої, думайте, читайте. І чужого научайтесь й свого не цурайтесь!..

Були вилучені слова Сидора Воробкевича:

Мова рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько, а лиш камінь має…

Усе це спонукало поета до написання вірша “Любіть Україну”. Бо, як відзначав поет, що він “ходою гнівною блукає в своїм краю чужинцем…”

Такою була передісторія улюбленої народної поезії, яку вистраждав письменник – талановита особистість, яку не сприймав час через неможливість чи небажання визнати пророка у власному домі.

За тридцять років до проголошення незалежності України писав поет такі рядки: “Ти власним світом, Україно, сіяти будеш на землі”. Тож обов’язково сіятиме, допоки битиметься хоч одне серце патріота.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Мої роздуми над віршем Сосюри “Любіть Україну”

Categories: Твори з української літератури

Links