Поезія Володимира Сосюри “Любіть Україну”

Наприкінці Великої Вітчизняної війни В. Сосюра написав вірш “Любіть Україну”. Вірш згодом увійшов до збірки “Щоб сади шуміли”.
Щирість, задушевність, яскрава, емоційно наснажена образність, звернення до найсокровенніших людських почуттів – основні риси поетичної спадщини. В. Сосюри, якого справедливо називають одним із найтонших ліриків української літератури ХХ століття. Боротьба й кохання, ці, здавалось би, не поєднувані поняття стали мотивом творчості поета. Він намагався осягнути складність та неоднозначність епохи,

сучасником якої був завжди залишаючись людиною, залюбленою у красу.
Драматичною була доля поезії В. Сосюри “Любіть Україну”. Вона стала причиною безпідставних звинувачень поета у націоналізмі. Автор прагнув осмислити, збагнути справжню суть таких понять, як любов до Батьківщини, патріотизм. І йому вдалося передати ті найпотаємніші почуття, які живуть у серцях багатьох людей, але про які не кожен може сказати. У цьому творі поєдналися пристрасть патріота і ніжність лірика, що дало йому змогу виразити найзаповітніші думки, почуття й переконання людської душі.
Передусім художні засоби, якими В. Сосюра змалювує

образ України – це емоційно-схвильований заклик – “любіть Україну”, виражений двічі риторичним звертанням, яке і загострює увагу читача, і передає емоції автора, і є ідейно-пафосною, ідейно-композиційною основою твору. Поет знаходить прості і водночас піднесені слова, щоб змалювати образ рідної землі, щоб аргументувати свій заклик. Найдосконаліший аргумент, той, що Батьківщина – це світ, який щодня, щохвилини, щомиті оточує людину: це сонце, вітер, трави, води – джерела життя. Людина не може існувати без них, тому її любов до них органічна, як і любов до Вітчизни.
Образ України для поета – це краса її природи і її солов’їна мова, мелодійна, милозвучна, співуча. Автор не випадково використовує епітет “солов’їна. Саме він розкриває красу рідного слова, синівську любов до рідної мови.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну. У наступних строфах Сосюра поглиблює поетичний образ Вітчизни, додаючи до нього нові штрихи:
…Вона у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі,
У квітці, в пташині, в електровогнях,
У пісні у кожній, у думі,
В дитячий усмішці, в дівочих очах
І в стягів багряному шумі – Перелічувана інтонація створює ритм, в якому вчувається схвильованість поета, його любов до Батьківщини. Поет не міг не згадати й про роки воєнного лихоліття, коли Україна постала. Слід зазначити, що поезія була написана у роки війни 1944 році:
…в грому канонад, що розвіяли в прах
Чужинців в зелених мундирах,
В багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
До весен і світлих, і щирих. Ця строфа цікава також і тим, що В. Сосюра використовує один з найпоширеніших художніх засобів – метонімію, тобто заміну понять на основі їх зв’язку, перенесення назви одного явища на інше. Зрозуміло, що багнети і грім канонад уособлюють народну, армію, яка принесла визволення від окупантів.
Серед порівнянь особливе місце посідає “як та купина, що горить-не згора…”, своєрідний перефраз біблійної купини як символ безсмертя народу. Живою постає Україна у звертанні до молоді, знову у вигляді звертання:
Любіть у труді, у коханні, у бою,
Як пісню, що лине зорею –
Всім серцем любіть Україну свою –
І вічні ми будемо з нею!
Простота художніх засобів і їх довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дали поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки – тим ти звеличиш і прославиш своє ім‘я, свою Україну.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)


Поезія Володимира Сосюри “Любіть Україну”

Categories: Твори з літератури

Links