Образ Швабрина як антитеза Гриневу в повісті А. С. Пушкіна “Капітанська дочка”
Одну з таких сил представляє Петро Гринев – парубків, якого батько з дитинства готовив до військової кар’єри. Ще до народження спадкоємця Андрій Петрович Гринев, у молодості своєї служивший при графі Минихе й прем’єр-майора, що вийшов у відставку в чині, записав Петрушу в Семеновский полк сержантом. “До закінчення наук” парубок уважався “у відпустці”, а коли йому “пішов сімнадцятий годок “, батько вирішив, що пора синові “у службу “. Андрій Петрович не любив “не переміняти свої наміри, не відкладати Перші враження
Швабрин – типовий представник “золотий” дворянської молоді єкатерининського часу. Він виконаний байдужості й презирства до
У своїх судженнях Гринев незмінно дає негативну оцінку Пугачову і його руху, але, не розділяючи поглядів Пугачова як проводиря народного повстання, він співчував йому як людині, що виявив до нього самому чуйність і увага.
Думка про Пугачова
* “нерозлучна була в парубку… з мыслию про пощаду, даної им… в одну з жахливих мінут його життя, і про рятування… нареченої з рук мерзенного Швабрина”.
Гринев був вихований у дворянській сім’ї й свято шанував подання про борг і честь офіцера. Як офіцер і дворянин, він не міг надійти на службу до Пугачова, не міг “змінити своїй присязі, з’єднатися з розбійниками, з убивцями, з випадними холопьями…”. На його думку, будь-який офіцер, що порушив присягу й дворянський борг – злочинець. А Швабрин до того ж – нахабний егоїст, що став прихильником Пугачова не з ідейних, а з корисливих міркувань. Він безпринципний кар’єрист, безчесний і підступний. Не випадково Марья Іванівна – дівчина щира, чиста, з тонко, що почуває душею, – дуже не любила Швабрина, він був їй просто противний. Моральна ущербність цього персонажа відбивається й на його “чудово некрасивому” особі. Вірний своєму класу й государині, дворянин Петро Гринев залучає своєю добротою, сміливістю, розвиненим почуттям власного достоїнства, шляхетністю душі й відданістю ідеалам. На наших очах він пройшов нелегкий шлях дорослішання й змужніння й перетворився в людину сильного духом, що вміє любити й прощати, не втрачаючи власного достоїнства й честі, служити своїй батьківщині. Пройшовши через безліч випробувань, вона многому навчився й усвідомив: будь-яка ситуація, будь-який конфлікт можуть бути вирішені, якщо людські відносини будуються на доброті, гуманності, милосерді й взаємоповага.
Втіливши всі ці якості в образі дворянина й офіцера Петра Гринева, автор затверджує свою улюблену теорію: стародавнє, “корінне” дворянство, що так багато зробило в державотворенні, що встало в опозицію до двірських переворотів, відтиснуте від влади, що розчарувалося, проте зберігає в собі кращі станові властивості.
В образі ж Швабрина Пушкін втілив риси повністю протилежні, тим самим показуючи, що “нова знать”, що придбала політичну й економічну владу, позбавлена шляхетності, совісті, честі й любові кродине.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)