Образ нігіліста Базарова (за романом І. С. Тургенєва “Батьки і діти”)
Роман Тургенєва “Батьки і діти”, що вийшов 1862 року, став не просто одним із кращих творів автора, а й одним із його романів, що найпалкіше обговорювалися та критикувалися.
Причиною критики, різких висловлювань і звинувачень на адресу самого автора став створений ним образ головного героя – Базарова. Базаров – це герой інсаровського типу, який з’являється і діє тепер вже на рідній землі. Він справді нігіліст, багато що відкидає, нічого не сприймає на віру.
У його характері, поведінці Тургенєв зумів показати типові риси нового
Базаровське заперечення розповсюджується не лише на “принципи”, мистецтво – воно простягається значно далі. Базаров проводить різку межу
Аристократична гордість Базарова викликана тим, що його дід землю орав, що будь-який селянин визнає в ньому співвітчизника, що він уміє говорити з народом, що на правах “свого” може, якщо потрібно, не соромлячись, говорити про народ жорстоку правду.
Базаров належить до свідомо героїчних натур. Він пов’язаний з народом, але в той же час і далекий від нього. Він наполовину виріс із землі, але справді наполовину. Це слово для самого автора має важливий зміст.
Тургенєв відчуває, що “негативний напрям” Базарових бере свою силу та свої витоки в тих підспудних течіях, які довгі роки струмують незримо, але в грізні періоди історії викидають на поверхню російського життя Распутіних і Пугачових.
Сам Тургенєв багато в чому не погоджувався зі своїм героєм. Він був прихильником поступових змін, ліберальних реформ, тому сперечався зі своїм героєм, боровся з ним, але розумів і давав відчути читачеві, що змагався з гігантом, чия думка й життя, чия натура і сила не можуть не викликати поваги.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)