Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Образ Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”)

Образ Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”)

Задум “Грози” виник під час поїздки Островського по Волзі ( 1856-1857), але написана драма лише в 1859 році. “Гроза”, – писав Добролюбов, – без сумніву, саме вирішительное твір Островського”. Ця оценка не втратила своєї сили й дотепер. Серед усього написаного Островським “Гроза” є, безсумнівно, кращим произведенням, вершиною його творчості.

Це настоящая перлина російської драматургії, що коштує в одному ряді з такими добутками, як “Недоук”, “Горе від розуму”, “Ревізор”, “Борис Годунов”. Найбільш повну

й переконливу оцінку творчості Островського дав Добролюбов у статьях “Темне царство” (1859) і “Промінь світла в тимном царстві” (1860), які зробили величезний революціонізуючий вплив на молоде поколение 1860-х років. У добутках Гостровского критик бачив насамперед чудово правдиве й різнобічне зображення дійсності Володіючи “глибоким пониманием росіянці життя й великим умінням изображать різко й жваво самі істотні її сторони”, Островський з’явився, по визначенню Добролюбова, сьогоденням народним писателем. Творчість Островського відрізняється не тільки глибокими народностями, ідейністю,
сміливим викриттям соціального зла, але й високим художньою майстерністю, що було цілком підпорядковане завданню реалистического відтворення дійсності. Островский неодноразово підкреслював, що саме життя є джерелом драматичних кіллизий і положень.

З разючою силою зображує Гостровский куточок “темного царства”, де нагло попирается в людях людське достоїнство Хозяевами життя тут є самодури. Вони тиранствуют у своїх сім’ях і придушують усякий прояв живої людської думки. Главная героїня драми – Катерина.

По складу характера вона різко виділяється серед оточующих. Доля її трагична й, на жаль, является яскравим і типовим прикладом доль тисяч російських жінок тої пори. Катерина – дружина купецького сина Тихона Кабанова. Вона недавно залишила свій рідний будинок і переселилася до чоловіка, де живе разом зі своєю свекрухою Кабановой.

У сім’ї Катерина не має ніяких прав, вона не вільна навіть распоряжаться собою. З теплотою й любов’ю вона згадує рідний дім, свою дівочу життя. Там вона жила привільно, оточена ласякий і турботою матері. Ходила на ключ за водою, доглядала за квітами, вишивала по оксамиті, ходила в церкву, слухала оповідання й спів мандрівниць Релігійне виховання, що вона одержала в сім’ї, розвило в ній впечатлительность, мрійність, віру в загробне життя й відплату за гріхи.

У будинку чоловіка привілля змінилося на задушливе рабство. На кожному кроці Катерина чувствовала залежність від свекрухи, терпіла приниження й образи. З боку Тихона вона не зустрічає ніякої підтримки, а тим більше понимания, тому що він сам перебуває під владою Кабанихи. Катерина готова ставитися до Кабанихе як до рідної матері. Вона говорить їй: “Для мене, маменька, усе одне, що рідна мати, що ти”.

Але щирі почуття Катерини не встресподіваються підтримки ні в Кабанихи, ні в Тихона. Життя в такій обстановці змінила характер Катерини: “Яка я була жвава, а у вас зав’янула зовсім… Чи така я була?” Щирість і правдивість Катерини зіштовхуються в будинку Кабанихи з неправдою, лицемірством, святенництвом, брутальністю Коли в Катерине народжується любов до Бориса, це їй здається злочином, і вона бореться з почуттям, що нахлинув на неї. Правдивість і щирість змушують її страждати так, що їй доводиться нарешті покаятися перед чоловіком.

Ці людські якості несумісні з битім “темного царства”, тому вони стали причиной трагедії Катерини. Напруженість її переживань особливо зростає після візобертання Тихона: вона “тремтить вся, точно її чихорадка б’є… метається по будинку, точно чого шукає, ока, як у божевільної, давеча ранком плакати прийнялася, так і ридає”. Публічне покаяння Катерини показує всю глибину її страждань, моральне величие, рішучість. Але після покаяння її положение стало нестерпним Чоловік не розуміє її, Борис безвладний і не приходить їй на допомогу. Положення стало безвихідним – Катерина гине.

У загибелі її винувата не одна конкретна особистість. Її загибель – результат несумісності моральності й укладу того життя, у якій вона змушена була существовать. Катерина – новий тип людей росіянці действительности 60-х років XIX століття. Добролюбов писав, що характер Катерини “виконаний віри в нові ідеали й самовідданий у тому розумінні, що йому краще загибель, ніж життя при тих началах, які йому противні Рішучий, цільний характер, що діє в середовищі Диких і Кабанових, є в Островського в жіночому типі, і це не позбавлено свого серйозного значения”.

Добролюбов називає Катерину “променем світла в темному царстві”. Він говорить, що самеубивство її як би освітило на мить беспробудний морок “темного царства”. У її трагічному кінці, за словами критика, “даний страшний виклик самодурній силі”. Останній монолог Катерини – свидетельсту її внутрішньої перемоги над силами “темного царства”. “Знову жити?

Ні, ні, не треба… нехорошо!.. А піймають мене так відвертають додому насильно…

” – як страшно звучить тут це слов – “піймають”, немов не про людину мова йде! При думці про насильство, що відбудеться над нею, Катерина викликує: “Ах, скоріше, скоріше! ” Спрага звільнення тріумфує. Катерина переймається переконанням у своєму праві на волю почуття, на волю вибору між життям і смертю. “Однаково, що смерть прийде, що сама…

А жити не можна! ” – міркує вона про самогубство, що з точки зору церкви є смертним гріхом. І далі вона бере під сумнів це ставшиление: “Гріх! Молитися не будуть? Хто любить, той буде молитися…

” Думка про любов сильніше, нежели страх перед релігійними заборонами, і передсмертні слова Катерини звернені не до Бога й виражають не каяття в доконаних гріхах, – вони звернені до улюбленого: “Друг мій! Радість моя! Прощай!

” Так вільне від передрассудков, живе й сильне почуття перемогло в душі Катерини, і вона вирвалася з пута “темного царства” на волю


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Сила характеру Катерини в драмі А. Н. Островського “Гроза” У Катерині бачили ми протест проти кабановских понятий про моральність, протест, доведений до кінця. Н. А. Добролюбов П’єса Островського була написана в 1859 році, під час підйому революційного руху мас, в епоху, коли особистість вставала на боротьбу за своє розкріпачення. “Гроза”, на думку Н. А. Добролюбова, “самий рішучий твір Островського”,...
  2. Сила характеру Катерини у драмі О. М. Островського “Гроза” П’єса Островського написана в середині XІX століття, під час підйому революційного руху мас, в епоху, коли особистість піднімалася на боротьбу за своє розкріпачення. “Гроза”, на думку М. О. Добролюбова, “самий рішучий твір Островського”, тому що в ньому показаний складний трагічний процес розкріпачення душі, яка оживає. У п’єсі темрява бореться зі...
  3. Образ Катерини в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” У п’єсі “Гроза” Островський створює зовсім новий для його творчості жіночий тип, простій, глибокий характер. Це вже не “бідна наречена”, не байдуже-добра, лагідна панянка, не “аморальність по дурості”. Катерина відрізняється від раніше створених героїнь Островського гармонійністю своєї особистості, силою духу, своїм світовідчуванням. Це натура світла, поетична, піднесена, мрійлива, із сильно...
  4. Душевна драма Катерини. Учнівський твір за п’єсою О. М. Островського “Гроза” Відкіля ж беруться в Катерини життєві витоки цієї цілісності? Для того, щоб це зрозуміти, треба звернутися до культурного грунту, який пестував її. Без нього характер Катерини в’яне, як скошена трава. У світовідчутті Катерини гармонійно поєднується слов’янська язична давнина із християнською культурою, яка одухотворює і морально прояснює старі язичницькі вірування. Релігійність...
  5. Трагічна доля Катерини в п’єсі А. И. Островського “Гроза” 1. Жорстокі вдачі міста Калинова. 2. Кабаниха й Дикої. 3. Життя й смерть Катерини. П’єси А. Н. Островського дозволяють нам, сучасним читачам, зануритися в життя російського купецтва. Письменник настільки вірогідно показує будь-які, навіть незначні деталі купецького побуту, що в нас немає приводу сумніватися в його правдивості. Після прочитання драми “Гроза”...
  6. Доля Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Мені здається, що навіть люди, совсем далекі від літератури, знають твори Олександра Миколівича Островського. Так часто по тілібаченню показують спектаклі й фільми по п’єсах великого російського драматурга. Мені теж запам’яталося трохи його п’єс. Особливо расрозповідь про безприданницю, гордої Ларирє, головна провина якої міститься в тім, що в неї не було...
  7. Щиросердечна драма Катерины (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Характер складається в здатності діяти по принципах. А. Н. Островський написав багато п’єс із життя купецтва. Вони настільки правдиві і ярки, що Добролюбов назвав їх “п’єсами життя”. У цих добутках життя купецтва описується як мир затаєної, що тихо зітхає вболівай, мир тупого, ниючого болю, мир тюремного гробового мовчання А якщо...
  8. Образ молодого покоління в драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Тихін Кабанів і Борис, племінник Дикого. 2. Іван Кудряш. 3. Катерина й Варвара У драмі А. Н. Островського “Гроза” дія розвертається на тлі напружених взаємин між представниками старшого й молодшого поколінь. Тиранічний гніт Кабанихи й Дикого на близькі не слабшає побачивши зовнішніх проявів покірності Як же поводяться представники молодого...
  9. На чиїй стороні драматург? (по п’єсі Островського “Гроза”) П’єса А. Н. Островського “Гроза” була написана за матеріалами поїздки автора в 1856 році по Волзі. Драматург задумав написати цикл п’єс про провинциальном купецтво, що повинен був би називатися “Ночі на Волзі”. Але, до зжалению, весь задум так і не був здійснений В 1859 році була написана перша драма із...
  10. Краса душі Катерини. За п’єсою О. М. Островського “Гроза” Сонце в небі високо, стежина біжить далеко, бреде по ній красна дівиця. Стомилася вона, змучилася: за довгий свій шлях три пари башмаків залізних стоптала, три чавунні посохи зламала і три кам’яні проскури згризла. Як я любила в далекому своєму дитинстві читати і слухати казку про Фініста – ясного сокола, про...
  11. Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” А. Н. Островського по праву вважають співаком купецького середовища, батьком російської побутової драми, російського театру. Його перу належать близько 60 п’єс, з яких найбільш відомі такі, як “Безприданниця”, “Пізня любов”, “Ліс”, “На всякого мудреця досить простоти”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто...
  12. Жертви “темного царства” (По драмі А. Н. Островського “Гроза”) 1. Сюжетна лінія драми “Гроза”. 2. Представники “темного царства” – Кабаниха й Дикої. 3. Протест проти підвалин святенницької моралі Уявите, що це саме анархічне суспільство розділилося на дві частини: одна залишила за собою право пустувати й не знати ніякого закону, а інша примушена визнавати законом усяку претензію першої й безмовно...
  13. Переказ фінальної сцени драми А. Н. Островського “Гроза” Така собитийная канва добутку, за допомогою якої автор розкриває перед нами целую галерею людських типів. Тут і купці – самодури, И почесні матері сімейств – охоронниці місцевих вдач, і мандрівниці – прочанки, що розповідають небилиці, користуючись темрявою й неосвіченістю народу, і доморослі вчені – прожектери. Однак при всій розмаїтості типів...
  14. Конфлікт поколінь у драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Життя російського патріархального купецтва. 2. “Темне царство” і його представники. 3. Молоде покоління в драмі. 4. Протиріччя між старшим і молодшим поколінням А. Н. Островський показав життя російського купецтва. У драмі “Гроза” на повсякденному тлі розгортається трагедія, що погубило життя молодої жінки. У чому причина загибелі Катерини? Чи можна...
  15. Сенс назви п’єси О. М. Островського “Гроза” З появою А. М. Островського в російській літературі змінилося багато чого, а основні зміни відбулися у драматургії: письменник відкрив новий конфлікт на нашому грунті, нове середовище – купецтво, яка принесла своїх героїв і новий сенс п’єс, отже, принципово нові назви творів. Ці зміни добре помітні у п’єсі О. М. Островського...
  16. ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДРАМІ ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДРАМІ ОСТРОВСЬКОГО А. Н. Островського, автора численних п’єс про купецтво, по праву вважають “співаком купецького побуту” і батьком російського національного театру. Він створив близько 60 п’єс, найвідомішими з яких є “Безприданниця”, “Ліс”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто інші. Самим яскравим і рішучим, за словами А....
  17. П’єси О. Н. Островського “Гроза” і О. П. Чехова “Вишневий сад” В обох п’єсах пейзаж дивно гарний, хоча важко порівнювати захоплюючі волзькі види, що відкриваються з того місця, де розташоване місто Калинов, з маленьким у порівнянні з великою російською рікою вишневим садом. Величезний, колоритний волзький пейзаж придушує своєю красою, суворої й могутньої. На його тлі людини здається – дрібною комашкою, незначністю...
  18. Чому Катерина – “промінь світла в темному царстві”? (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”.) П’єса “Гроза” стала переломним моментом у Творчості А. Н. Островського. У ній письменник проаналізував реальний стан того патріархального миру, що він з такою любов’ю й надією оспівував у попередніх п’єсах. Передові сучасники Н. А. Островського, і насамперед Н. А. Добролюбов, побачили в ній всю народну Росію на переломі, на порозі...
  19. Значення символів у п’єсі Островського “Гроза” Для добутків реалістичного напрямку характерне наділення предметів або явищ символічним змістом. Першим цей прийом використав О. С. Грибоєдов у комедії “Горі від розуму”, і це стало ще одним принципом реалізму. А. Н. Островський продовжує традицію Грибоєдова й наділяє важливим для героїв змістом явища природи, слова інших персонажів, пейзаж. Але в...
  20. Образ “жорстокого миру” у драматургії А. Н. Островського (по одній з п’єс “Гроза” або “Безприданниця”) Уже на початку свого творчого шляху А. Н. Островський звертається до зображення “темних” сторін у житті російського суспільства. У світі, що критики охрестили “темним царством”, панують деспотизм і неуцтво, самодурство й жадібність, ворожість до вільного прояву особистості й святенництво. Образ такого “жорстокого миру” Островський створює в п’єсі “Гроза”, що стала...
Образ Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”)
«
»