Образ героїчної людини в оповіданні М. Горького “Стара Ізергіль”
Центральним образом романтичних добутків М. Горького раннього періоду є образ героїчної людини, готового до самовідданого подвигу в ім’я блага народу. До цих добутків ставиться оповідання “Баба Ізергіль”, яким письменник прагнув розбудити в людях діюче відношення до життя. Сюжет побудований на спогадах баби Ізергіль про своє життя й розказаних нею легендах про Лавре й Данко. У легенді про сміливого й гарного юнака Данко. Він щасливий, що живе серед людей, тому що любить їх більше себе. Данко мужній і безстрашний, його тягне до подвигу
Позитивному образу Данко Горький протиставляє негативний образ Лари – образ себелюба й егоїста. Він уважає себе першим на землі, а на інших людей дивиться, як на жалюгідних рабів. На питання, чому він убив дівчину, Лара відповідає: “Хіба ви користуєтеся тільки своїм? Я бачу, що кожна людина має тільки мовлення, руки й ноги.., а володіє він тваринами, жінками, землею! і ще”. За доконане їм злочин плем’я засудило Лару на вічну самітність. Життя поза суспільством породжує в Лавре почуття невимовної туги. “У його очах, – говорить Ізергіль, – було стільки туги, що можна було б отруїти нею всіх людей миру”. Лара був приречений на самітність і щастям уважав для себе лише смерть.
Ідейний зміст оповідання доповнюється образом баби Ізергіль. Її спогаду про свій життєвий шлях – теж своєрідна легенда про сміливу й горду жінку. Баба Ізергіль над усе цінує волю. Вона з гордістю заявляє, що ніколи не була рабою. Ізергіль із замилуванням говорить про любов до подвигу: “Коли людина любить подвиги, він завжди вміє їх зробити й знайде, де це можна”. В оповіданні “Баба Ізергіль” Горький малює виняткові характери, звеличує гордих і сильних духом людей, для яких воля вище всього.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)