Образ Барона й ідея безмежної влади (по трагедії А. С. Пушкіна “Скупий лицар”)

Що непідвласно мені? А. Пушкін. Скупий лицар Як багато в історії людства було зроблено помилок через те, що люди у своєму житті підмінювали щирі, неминущі, надлюдські цінності – помилковими. Так гроші, винайдені колись давно для того, щоб полегшити людині життя, насправді для багатьох сталі знаряддям зла й несправедливості, тому що дуже швидко перетворилися в символ влади над людьми й над миром. Відношення до грошей скупого Барона викликає відраза не тільки в читачів трагедії Пушкіна “Скупий лицар”, але й у його сина: ПРО! мій батько не

слуг і не друзів У них бачить, а панів; і сам їм служить. І як же служить? Алл С о ч. Р У як алжирський раб, J Як пес ланцюговий

Безглузде накопичення Барона не має на меті допомога іншим людям або навіть поліпшення власного життя, тому що, заощаджуючи на всім, він сам…У нетопленій будці Живе, п’є воду, їсть сухі кірки. Всю ніч не спить, все бігає так гавкає. А золото спокійно в скринях Лежить собі

Занепалого, що розгубив все людське героя Пушкін позбавляє навіть ім’я, залишаючи лише титул. Але незабаром ми довідаємося, що Барон не завжди був рабом своїх багатств: колись він бував і при дворі, був другом

діда й батька нинішнього молодого герцога й слыл розумною й шановною людиною. Тоді ж до нього зверталися по ім’ю: Пилип – але не тепер!

Лише у відданому служінні золоту, у своєму рабстві Барон бачить радість і щастя. Щодня по жмені він приносить у підвал до скринь свою “данину” і любується скарбами. Заради цих митей він готовий забути про свого єдиного сина, що терпить безпросвітний нестаток, готовий відбирати останні гроші в бідняків, удів, дітей. Золото тут є втіленням страждань: А скількох людських турбот, Обманів, сліз, молінь і прокльонів Воно великоваговий представник! Барон із зачерствілим серцем, що не знає співчуття, уподібнюється в трагедії вбивці: Нас запевняють медики: є люди, В убивстві находящие приємність

Коли я ключ у замок влагаю, те ж Я почуваю, що почувати повинні Вони, втикаючи в жертву ніж: приємно И страшно разом. Скнарі здається, що, нагромадивши скрині золота, він может. правити миром “як якийсь демон”: зводити “чертоги” і Чудові сади, веліти думками й почуттями людей, даровать їм життя, смерть, посилати на ‘криваве лиходійство”.

У Барона створюється ілюзія, що він вільний: Мені все послушно, я ж – нічому; Я вище всіх бажань; я спокійний; Я знаю міць мою: з мене досить Цього сознанья… Впиваючись власними можливостями, Барон не реалізує їх, тому воля його – міфічна. Цілком перебуваючи під владою своєї пристрасті, він іде навіть на злочинний обман, оббрехавши в очах герцога власного сина, аби тільки не дати йому ні копійки. І не зрячи саме переживання про те, що йому доведеться розстатися хоча б з найменшою частиною свого багатства, послужили причиною смерті Барона. Трагедія “Скупий лицар” не втратила актуальності й сьогодні, тому що люди, подібні до Барона, існували в усі часи

И Пушкін у черговий раз нагадує нам, що добрі людські відносини не можуть замінити ніякі скарби вмире.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Образ Барона й ідея безмежної влади (по трагедії А. С. Пушкіна “Скупий лицар”)